КАНДИДАТСЬКИЙ РЕЗЕРВ ТА РЕЗЕРВ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ — ЦЕ РІЗНІ ПОНЯТТЯ

Ідея створення кадрового резерву не нова для державної служби України.

Починаючи з 1993 року, коли запрацював Закон про державну службу, його 28 стаття та відповідне Положення визначали основи формування й організації роботи з кадровим резервом. Проте Постанова Кабінету Міністрів України № 465 (465-2016-п) від 22.07.2016 р. ліквідувала багато підзаконних актів, зокрема й Положення про формування кадрового резерву для державної служби.

Чудово, що зараз ця прогалина у роботі з людськими ресурсами ліквідується, та резерв, як поняття, повертається до державної служби, хоча й у дещо звуженому, на мій погляд, вигляді.

До 2016 року кадровий резерв формувався зі спеціалістів місцевого та регіонального самоврядування, виробничої, соціально-культурної, наукової та інших сфер, а також з випускників навчальних закладів відповідного профілю; державних службовців, які підвищили кваліфікацію або пройшли стажування та рекомендовані для просування на більш високі посади.

Також до резерву зараховували осіб, рекомендованих конкурсними комісіями (Постанова КМУ від 28 лютого 2001 р. № 199).

Розглянемо, що, на мою думку, сьогодні є суттєвою відмінністю та, на жаль, не знайшло своєї реалізації у запропонованому законопроєкті № 3491.

У ньому передбачається внесення змін до Закону України «Про державну службу», який доповнюється статтею 251 такого змісту:

Кандидатський резерв:

1. Інформація про кандидатів, які набрали найбільшу загальну кількість балів за результатами складання загального рейтингу кандидатів, але не визначені переможцями конкурсу, за їх згодою, заноситься до бази кандидатського резерву.
2. Кандидат, інформація про якого міститься в базі кандидатського резерву, через особистий кабінет на Єдиному порталі вакансій державної служби автоматично запрошується до участі у конкурсах на інші посади державної служби, якщо його професійна компетентність відповідає вимогам до таких посад.

Тобто, мова йде про кандидатів на посади державної служби. Деякі з цих осіб можуть набрати високу кількість конкурсних балів, бути зарахованими до кандидатського резерву, але не мати практичного досвіду роботи на державній службі.

Ще зовсім нещодавно (до 2016 року) до кадрового резерву мали право бути зарахованими фахово підготовлені працівники, які успішно справляються з виконанням службових обов’язків, виявляють ініціативу, мають організаторські здібності, необхідні для виконання посадових обов’язків.

З працівниками, зарахованими до кадрового резерву, проводилася робота відповідно до затверджених керівниками державних органів особистими річними планами, в яких передбачалося:

• систематичне навчання та підвищення кваліфікації у відповідних навчальних закладах (у тому числі закордонних);
• участь у роботі нарад, конференцій з питань діяльності державних органів;
• стажування строком до двох місяців у державному органі, до кадрового резерву якого зараховано працівника;
• виконання обов’язків державного службовця, на посаду якого зараховано працівника до кадрового резерву;
• участь у підготовці проєктів нормативних документів.

Можливо, в подальшому перераховані позиції також будуть відображені (в осучасненому вигляді) в чинному законодавстві про державну службу в Україні.

А наразі запропонований законопроєкт № 3491 від 18.05.2020 р., який народні депутати підтримали у першому читанні, передбачає, що завдяки власному електронному кабінету кандидати, зараховані в резерв, будуть у ньому перебувати протягом року та автоматично запрошуються до участі у конкурсах на інші посади державної служби, якщо їх професійна компетентність відповідає вимогам до таких посад.

Світлана Липовська,
начальниця відділу підвищення кваліфікації кадрів 
ОРІДУ НАДУ при Президентові України,
кандидатка наук з державного управління, експертка Мережі UPLAN

Джерело