Консолідоване суспільство вільних людей – як рухатися від громади до відновленої України

Творчим пошуком шляхів післявоєнного відновлення України другий місяць поспіль займаються експерти, аналітики, громадські активісти, представники громад та місцевого самоврядування.

5 липня 2022 року відбулася чергова експертна нарада-дискусія на тему: «Сталий розвиток: від громади до Української держави», ініціаторами якої стали Одеський інститут соціальних технологій, ГО «Творча ініціатива» та Мережа публічного права та адміністрації UPLAN. До обговорення долучилися представники органів публічної влади, громадськості, бізнесу, наукових установ, що займаються проблемами суспільного розвитку.

Відкриваючи обговорення, Андрій Крупник, директор ОІСТ та регіональний координатор Мережі UPLAN, модератор наради, зазначив, що ми всі впевнені e перемозі України, хоча й не знаємо її дати. Але вже починаємо інтенсивно працювати над шляхами модернізації держави в післявоєнний період. Саме цим обумовлене бажання пошуку шляхів відновлення країни в експертному середовищі. 

Матеріали експертної наради "СТАЛИЙ РОЗВИТОК: ВІД ГРОМАДИ ДО УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ"

5 липня 2022 року відбулась експертна нарада на тему: «Сталий розвиток: від громади до Української держави», в якій узяли участь представники органів публічної влади, громадськості, бізнесу, наукових установ, які займаються проблемами у сфері суспільного розвитку, і став продовженням дискусії на тему: "Як організувати післявоєнне відновлення України".

Захід проводився ГО "Одеський інститут соціальних технологій" і ГО "Фонд "Творча ініціатива" за підтримки Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN. Нижче наведені напрацювання деяких учасників процесу осмислення післявоєнного відновлення України.

БАЗОВІ КОНЦЕПТИ СУТНОСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Валерій Борзунов, голова Центру сприяння регіональному розвитку,

канд. екон. наук, м. Суми

Постановка задачі. На засіданні експертів 08.06.2022 було визначено план дій щодо розробки програми післявоєнного відновлення та сталого розвитку України. Проте, колективна розробка концепцій та стратегій вимагає попереднього єдиного розуміння базових концептів сутності сталого розвитку як рамкових умов для розробок окремих напрямків! Цим пропонується набір таких концептів для обговорення та можливого доопрацювання.

Концепт №1. «Фундаментальні проблеми неможливо вирішити на рівні, на якому вони створені. Потрібен перехід більш високий рівень розвитку (А. Ейнштейн). Україна за 30 років не забезпечила ані сталого розвитку, ані незалежності, тому в рамках діючих підходів реформування та розвитку вирішити цю проблему неможливо – Україні потрібна «Стратегія сталого розвитку»!

Концепт № 2. Сутність стійкості об'єкта та системи управління полягає у здатності компенсувати зовнішні та внутрішні фактори дестабілізації та повернення у вихідний стан! Однак це визначення правильне для статичних об'єктів. Для динамічних об'єктів поняття сталого розвитку визначається здатністю мінімізувати відхилення від заданої траєкторії руху до мети за впливом дестабілізуючих факторів. Таким чином у понятті «сталого розвитку країни» вводяться категорії «цінності», «мети», «траєкторія руху» (дорожня карта реалізації стратегії) та система управління рухом по заданій траєкторії.

Рекомендації експертної наради «Як організувати післявоєнне відновлення України»

Розглянувши питання:

·   як удосконалити систему публічного управління в Україні на національному, регіональному та місцевому рівнях;

·   як залучити найбільш гідні вітчизняні та зарубіжні компанії для відновлення країни, які умови для цього треба створити;

·   як забезпечити ресурсами потреби у відновленні країни та як поєднати зусилля усіх зацікавлених;

·   як поєднати зовнішній контроль донорів та інвесторів із громадським контролем за витрачанням ресурсів, які для цього мають бути задіяні механізми персональної відповідальності (матеріальної, кримінальної, адміністративної, репутаційної) посадових осіб та політиків;

·   як організувати громадську безпеку на основі поєднання роботи правоохоронних органів із діяльністю громадськості у цій сфері;

·   як зберегти у післявоєнний період єдність українського суспільства, яка була досягнута під час війни;

·   як сформувати та реалізувати Програму відновлення і сталого розвитку України за активної участі громадськості, представників бізнесу, науковців, органів публічної влади,

учасники експертної наради дійшли висновку щодо необхідності:

ВІДНОВЛЕННЯ ЧИ МОДЕРНІЗАЦІЯ: ШУКАЄМО ОПТИМАЛЬНУ МОДЕЛЬ ВІДБУДОВИ УКРАЇНИ

 Війна триває, наші захисники героїчно боронять українську землю, надаючи можливість українському суспільству жити і прогнозувати майбутнє та шукати шляхи післявоєнного відновлення країни.

Фонд "Творча ініціатива" та Одеський інститут соціальних технологій (ОІСТ) за підтримки Мережі публічного права та адміністрації UPLAN запропонували експертній спільноті висловити своє бачення розвитку України після закінчення війни.

В експертній нараді "Як організувати післявоєнне відновлення України" узяли участь представники різних галузей – правники, науковці з державного управління, фахівці банківської та архітектурної сфер, економіки та передусім – громадського сектору.

Нараду відкрив директор ОІСТ, регіональний 

координатор Мережі UPLAN Андрій Крупник.

"Війна триває, але вже час поставити питання: що далі?" – зазначив експерт та додав, що це питання турбує зараз багатьох

"На другому місці в Україні – після воювати – є думати і планувати майбутнє після війни", – погодився з цією думкою голова правління Центру політико-правових реформ 

Ігор Коліушко. "Стратегія реформ, яку намагалися створити після Революції Гідності, так і не увінчалася успіхом. І в цьому – одна з причин нездійснення багатьох новацій. Дискусій про реформи було багато, а результатів – обмаль. Хоча суспільство їх вимагало. Тому саме зараз з’явився проміжок часу подумати наперед про реформи", – висловив свою думку науковець.

ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЛОБІЗМУ В УКРАЇНІ: У ЧОМУ ЗАГРОЗА ДЛЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА?

Чимало країн намагається визначити правові межі для здійснення лобістської діяльності. У сучасному українському суспільстві ніхто не ставить під сумнів існування прихованого лобізму на всіх рівнях влади. Відповідно, запровадження законодавчого врегулювання лобістської діяльності є актуальним.

ПОНЯТТЯ ЛОБІЗМУ ТА СТАН ЙОГО НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ

Лобізм є одним із основних механізмів представництва інтересів та впливу на органи влади. В умовах сьогодення лобізм виступає особливою системою і практикою цілеспрямованого впливу окремих груп суспільства на органи законодавчої та виконавчої влади.

Останнім часом про лобізм говорять як про явище комунікаційне, оскільки він ґрунтується на впливі та домовленостях. Присутнє у сучасній науковій літературі визначення лобізму в суто бізнесовому аспекті — як вплив бізнесу на законодавчі органи влади.

Таким чином, лобізм можна визначити як механізм узгодження пріоритетів державної політики з корпоративними інтересами суспільних груп.

Характерно, що лобізм, як і будь-який інший суспільний інструмент, може бути використаний як на благо суспільства, так і для задоволення вузькокланових чи групових інтересів.

Аби лобізм був корисним для суспільства, необхідні певні умови: наявність демократичних інститутів та норм, економічна та політична стабільність, свобода засобів масової інформації, сильне громадянське суспільство, справедлива судова система тощо.

Окремі правовідносини у зазначеній сфері регулюються Конституцією України, законами України «Про звернення громадян» та «Про запобігання корупції», іншими законодавчими актами. Проте лобістська діяльність в Україні перебуває переважно поза законодавчим врегулюванням.

ПУБЛІЧНІ ЗАКУПІВЛІ ПО-НОВОМУ: ЧИ ВСІ НАРЕШТІ ПОБАЧАТЬ ВСЕ?

Великдень 2020 року в Україні запам’ятається замовникам та учасникам публічних закупівель, а також усім зацікавленим особам, ще й тим, що набула чинності нова редакція Закону України «Про публічні закупівлі» (крім розділу VI «Процедура торгів з обмеженою участю», що буде чинним з 19.10.2020 р.) — відповідно до змін, внесених Законом України від 19.09.2019 р. № 114-IX.




Нова редакція Закону покликана зменшити ймовірну корупційну складову тендерів через посилення прозорості їх проведення, а також вберегти замовників і виконавців від взаємних ризиків і захистити державу від нераціонального та неефективного витрачання бюджетних коштів.

Роз'яснення про зміни у закупівлях за державні кошти, які чинні з 19 квітня, надані у листі Мінекономіки від 21.12.2019 р. № 3304-04/55553-06.

Спробуємо проаналізувати основні зміни, аби відповісти на запитання, чи вдалося авторам оновленого закону створити умови для зменшення корупційних ризиків у сфері публічних закупівель та середовище добросовісної закупівлі. Адже саме цю мету задекларовано в преамбулі до Закону «Про публічні закупівлі».