ЯК ГОТУВАТИ ЕКСПЕРТНІ ПРОПОЗИЦІЇ ДО ОРГАНІВ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ?

 В Україні вистачає якісної аналітики та експертних пропозицій для влади. Проте на етапі їх просування зазвичай губиться чимало корисних напрацювань. Такої думки дотримується експерт та регіональний координатор Мережі UPLAN в Одеському регіоні Андрій Крупник.

За словами пана Андрія, результат просування експертних рекомендацій — це максимальна реалізація рекомендацій. Чи зможемо ми домогтися такого результату — питання комплексне. Тому й до його вирішення слід підходити системно, зазначає пан Андрій. Експерт впевнений: попри те, що доля експертних напрацювань залежить одразу від багатьох факторів, досягти успіху все ж таки можливо.

«Наприклад, наразі триває розробка нової Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні. Завдяки декільком провідним недержавним аналітичним центрам Стратегію розробляє не влада в кабінетах, а Робоча група, яку створено при Секретаріаті КМУ. Більшість членів цієї групи — саме представники громадськості. Щоб цього домогтися, ми глибоко проаналізували проблеми, які існують у цій сфері, виявили причини неналежної реалізації чинної Нацстратегії, надали можливість ознайомитися з міжнародними оцінками», — каже експерт.

На що ж треба звернути увагу, щоб не просто зацікавити владу, а розробити якісний аналітичний продукт і втілити його у життя разом?

Пан Андрій вважає, що насамперед цьому сприяють професіоналізм і адекватна технологія.

ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП

На думку експерта, результат залежатиме від технологічності та правильної організації процесу дослідження, від якості підготовлених рекомендацій та подальшої комунікації у донесенні пропозицій до адресата.

ВОЛОНТЕРСТВО ЯК ПРАКТИКА ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Генеральна Асамблея ООН у 1985 році на 40-й сесії у спеціальній резолюції запропонувала урядам відзначати 5 грудня як «Міжнародний день волонтерів в ім’я економічного і соціального розвитку». 

Цим організація закликала уряди здійснювати заходи для спонукання людей у всіх сферах діяльності пропонувати свої послуги як волонтерів. 

ЗМІСТ ВОЛОНТЕРСТВА 

Волонтерство (або добровільна безоплатна допомога) — одна з важливих складових функціонування громадянського суспільства. Це одне з найбільш почесних занять у будь-якому суспільстві та в будь-який час. 

У 1990 році в Парижі ухвалено Загальну декларацію волонтерів, яка визначає, що волонтерство — добровільна, активна, спільна чи особиста участь громадянина в житті людських спільнот заради покращення якості життя, економічного та соціального розвитку. 

Декларація підтримує право на волонтерську діяльність для всіх чоловіків, жінок та дітей, незалежно від їхньої раси, віросповідання, фізичних особливостей, соціального та матеріального становища. 

Діяльність волонтерів втілює найшляхетніші прагнення людства — миру, свободи, безпеки та справедливості для всіх. 

У період глобалізації та постійних змін світ стає більш незалежним, складнішим. Тому волонтерська діяльність — індивідуальна чи колективна — є способом підтримки та зміцнення таких людських цінностей, як піклування та надання допомоги членам громади. 

ЧИ ЗАБЕЗПЕЧАТЬ БЕЗПЕКУ МУНІЦИПАЛЬНІ ГРОМАДСЬКІ ФОРМУВАННЯ: ДУМКИ ЕКСПЕРТІВ

  Територіальні громади, опікуючись станом громадського порядку на місцевому рівні, керуючись принципом самостійності та самодостатності, продовжують створювати структури правоохоронної спрямованості.

Стратегія розвитку системи Міністерства внутрішніх справ України до 2020 року передбачає тісну співпрацю з територіальними громадами та суспільством у цілому; створення механізмів партнерства з інститутами громадянського суспільства; нетерпимість до корупції.

Необхідними кроками документ називає розвиток партнерства та соціальної взаємодії, створення механізмів спільного виконання завдань органами системи МВС і населенням, зокрема територіальними громадами.

«І якщо саме з боку держави в питанні регламентації забезпечення безпеки створена значна за обсягом, хоча й недосконала правова база, для якої спільним є наголос на співпраці влади та громадськості, — зазначає Оксана Дуліна, експертка Мережі UPLAN, — то щодо муніципальної міліції (поліції) на сьогодні відсутні не тільки конституційно-правові, а й організаційні, матеріально-технічні засади формування та діяльності в Україні».

Муніципальна міліція (поліція) у класичному розумінні — це невоєнізований виконавчий орган публічної влади територіальної громади, який діє виключно в межах окремої адміністративно-територіальної одиниці та чітко визначеної компетенції, підконтрольний та підзвітний територіальній громаді; фінансується з місцевого бюджету та тільки за надання законом можливості має право застосування примусу.

Про створення муніципальної міліції (поліції) в Україні у класичному розумінні не йдеться, а функції з охорони порядку виконують певні громадські формування.