Саморегулювання як ознака зрілого врядування

 Сергій Саханенко,
доктор наук з державного управління, професор
Андрій Наконечний
доктор філософії (PhD) з публічного управління та адміністрування

Коли ми говоримо про врядування, то майже автоматично думаємо про державу або про місцеве самоврядування. Про закони, міністерства, служби, дозволи, стандарти, перевірки, контроль і відповідальність. Така логіка зрозуміла, адже саме публічна влада встановлює загальні правила гри й має забезпечувати їх дотримання. 

Проте сучасне суспільство настільки складне, спеціалізоване й динамічне, що держава об’єктивно вже не може – та й не повинна – самостійно регулювати кожен вид професійної чи економічної діяльності. Саме тут й виникає простір для саморегулювання.

У найпростішому розумінні саморегулювання означає ситуацію, коли певна професійна або галузева спільнота не лише очікує правил від держави, а сама бере участь у їх формуванні, контролює їх дотримання та несе відповідальність за якість діяльності своїх членів. Інституційною формою такого підходу стають саморегулівні організації.

На перший погляд може здатися, що йдеться лише про специфічний спосіб організації окремих професій. Насправді питання значно ширше. Саморегулівні організації цікаві насамперед як один із механізмів сучасного врядування, тобто такого управління, у якому держава перестає бути єдиним центром вироблення та виконання правил.

ПРИНЦИПИ ДОБРОГО ВРЯДУВАННЯ: ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ

У спільній заяві за результатами 22-го саміту Україна-ЄС, який відбувся 6 жовтня 2020 року, було зазначено, що громадянське суспільство відіграє важливу роль в усіх сферах суспільного та політичного життя.

Саміт підтвердив курс України на європейську інтеграцію, що передбачає, зокрема, впровадження принципів доброго демократичного врядування.

ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ ВПРОВАДЖЕННЯ ПРИНЦИПІВ ДОБРОГО ДЕМОКРАТИЧНОГО ВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

На виконання рішень ІІІ-го Варшавського саміту голів урядів та керівників держав-членів Ради Європи (далі — РЄ) Центром експертизи та реформування місцевого самоврядування РЄ було розроблено Європейську Стратегію інновацій та доброго врядування на місцевому рівні (далі — Стратегію), що здобула підтримку на 15-й Європейській конференції міністрів, відповідальних за місцеве та регіональне управління (м. Валенсія, 15-16 жовтня 2007 року), і була затверджена Комітетом Міністрів РЄ у 2008 році.

Реалізація Стратегії має сприяти досягненню таких цілей:

• громадяни мають стати у центрі усіх найбільш важливих демократичних процесів у суспільстві;
• органи місцевого самоврядування повинні постійно удосконалювати систему управління та надання послуг відповідно до 12 принципів, визначених у Стратегії;
• національні уряди мають забезпечити створення і підтримку інституційних передумов для розвитку місцевої демократії та вдосконалення системи місцевого самоврядування відповідно до Європейської Хартії місцевого самоврядування та інших європейських правових інструментів у галузі місцевого та регіонального розвитку.