РАЙОННІ РАДИ: ШУКАЄМО ШЛЯХ ДО ЕФЕКТИВНОСТІ

Період, який минув з часу місцевих виборів довів, що районним радам в новій моделі врядування досить важко знайти своє місце у системі організації публічної влади на територіальному рівні.

РАЙОННІ РАДИ В НОВІЙ МОДЕЛІ ВРЯДУВАННЯ

Як не дивно, але значна кількість депутатів районних рад, не кажучи вже про пересічних громадян, погано розуміють конституційну природу районних рад.

У підсумку, понад 5 тисяч депутатів 119 районних рад зараз ставлять собі питання: «Навіщо взагалі було обиратися депутатом, коли майже всі функції районної ланки самоврядування відійшли на рівень територіальних громад?».

Конституція України не містить згадки про районну громаду. Але це зовсім не виключає наявності на районному рівні такої інституції місцевого самоврядування, як районної ради, статус якої в Конституції України визначений як «орган спільної компетенції громад в межах району».

Таким чином, у правовому розумінні район виступає як конституційно встановлена зона міжмуніципального співробітництва, органом якого є районна рада. Її завданням є розв’язання тих питань місцевого значення, які виходять за межі окремих громад та/або які неможливо (недоцільно) реалізовувати громадами самостійно.

ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЛОБІЗМУ В УКРАЇНІ: У ЧОМУ ЗАГРОЗА ДЛЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА?

Чимало країн намагається визначити правові межі для здійснення лобістської діяльності. У сучасному українському суспільстві ніхто не ставить під сумнів існування прихованого лобізму на всіх рівнях влади. Відповідно, запровадження законодавчого врегулювання лобістської діяльності є актуальним.

ПОНЯТТЯ ЛОБІЗМУ ТА СТАН ЙОГО НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ

Лобізм є одним із основних механізмів представництва інтересів та впливу на органи влади. В умовах сьогодення лобізм виступає особливою системою і практикою цілеспрямованого впливу окремих груп суспільства на органи законодавчої та виконавчої влади.

Останнім часом про лобізм говорять як про явище комунікаційне, оскільки він ґрунтується на впливі та домовленостях. Присутнє у сучасній науковій літературі визначення лобізму в суто бізнесовому аспекті — як вплив бізнесу на законодавчі органи влади.

Таким чином, лобізм можна визначити як механізм узгодження пріоритетів державної політики з корпоративними інтересами суспільних груп.

Характерно, що лобізм, як і будь-який інший суспільний інструмент, може бути використаний як на благо суспільства, так і для задоволення вузькокланових чи групових інтересів.

Аби лобізм був корисним для суспільства, необхідні певні умови: наявність демократичних інститутів та норм, економічна та політична стабільність, свобода засобів масової інформації, сильне громадянське суспільство, справедлива судова система тощо.

Окремі правовідносини у зазначеній сфері регулюються Конституцією України, законами України «Про звернення громадян» та «Про запобігання корупції», іншими законодавчими актами. Проте лобістська діяльність в Україні перебуває переважно поза законодавчим врегулюванням.

ЗАКОН «ПРО ПУБЛІЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ» — МОДЕРНІЗАЦІЯ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОМУНІКАЦІЇ МІЖ ВЛАДОЮ І СУСПІЛЬСТВО

Серед різноманітних практик залучення громадян до процесу прийняття рішень останнім часом найпильніша увага приділяється публічним консультаціям.

Ухвалення Верховною Радою України у першому читанні проєкту Закону «Про публічні консультації» — найкраще тому свідчення.

ПУБЛІЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ ЯК ФОРМА ГРОМАДСЬКОЇ УЧАСТІ

Консультації з громадськістю, публічні обговорення, громадські слухання — ці форми впливу на процеси демократизації суспільства та розширення впливу на політику розглядаються парламентарями не один рік поспіль.

При цьому, як не дивно, всесвітня база знань (Вікіпедія), визначення такій формі громадської участі, як публічні консультації, не дає. Тому звернемося до формулювань, що існують в закордонній практиці.

Публічні консультації розглядаються як регуляторний процес, який дозволяє громадянам впливати на рішення, що їх стосуються.

Метою таких консультацій є підвищення ефективності, прозорості й громадського залучення до проєктів, законів та політик.

Процес публічних консультацій широко використовується у Великій Британії, Канаді, Новій Зеландії, Австралії та в інших країнах зі сталою демократією, хоча може мати й інші назви. У США, наприклад, процес консультування із населенням називається «Публічні зауваження та коментарі».

За кордоном не тільки державні структури використовують подібну форму участі громадськості, а навіть транснаціональні організації, такі як Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), до складу якої входять 35 країн з найрозвинутішою економікою. ОЕСР навіть має власний офіційний документ, який регулює процес проведення громадських консультацій.

Законопроєкт «Про публічні консультації»: деякі зауваження та пропозиції

 24 березня 2021 року Український незалежний центр політичних досліджень (УНЦПД) ініціював публічне обговорення прийнятого у першому читанні законопроєкту «Про публічні консультації», яке відбулось за участі представників Секретаріату КМУ та громадських експертів.

Обговорювалось декілька пропозицій щодо внесення змін та доповнень у згаданий законопроєкт у процесі його підготовки до другого читання.

Аналізуючи законопроєкт № 4254 «Про публічні консультації»

, які Верховна Рада ухвалила у першому читанні 5 березня 2021 року, варто зрозуміти, що принципово нове містить це законодавче регулювання у сфері владно-громадських відносин у порівнянні з іншими нормами законів та підзаконних актів, що діють у цій сфері та регулюють питання громадської участі.

Важливо підкреслити, що сфера дії даного Закону охоплює усі рівні публічного управління та адміністрування: національний, регіональний та локальний – і розповсюджується на усі види суб'єктів владних повноважень: органи державної, виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, державні колегіальні органи (комісії, ради, фонди), а також підприємства, установи, організації та саморегулівні організації, наділені владними повноваженнями.

Ключовою особливістю цього законопроєкту є те, що ініціатива щодо участі зацікавлених осіб у формуванні та реалізації державної, регіональної політики, вирішенні питань місцевого значення через публічні консультації належить саме суб'єктам владних повноважень – на відміну від громадських слухань, петицій, звернень громадян та інших форм громадської участі, де ініціатива щодо впливу на політику належить саме громадськості.

Варто відзначити, що законопроєкт відпрацьований достатньо ретельно і демократично. 

І це невипадково: адже він розроблявся чимало років, у тому числі за участі громадських експертів − на виконання зобов’язань України в межах Ініціативи «Партнерство «Відкритий Уряд», згідно з урядовою Концепцією розвитку електронної демократії в Україні, Національною стратегією сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки тощо.

Разом із тим, аналіз законопроєкту № 4254 дає підстави висловити щодо нього низку зауважень і пропозицій.

"ДУМАЙ, ПЕРШ НІЖ ГОВОРИТИ. ЧИТАЙ ПЕРШ НІЖ ДУМАТИ". ЧОМУ ЧИТАННЯ МАЄ СТАТИ ЖИТТЄВОЮ ПРАКТИКОЮ УКРАЇНЦІВ

Щоб навчитися думати, експерти радять молодому поколінню частіше відкладати смартфони та брати в руки книгу.

Вміння мислити самостійно, шукати та аналізувати інформацію, знаходити власні рішення розв’язання проблем та формулювати переконливу аргументацію в дебатах, дискусіях, обговореннях — сьогодні цінуються надзвичайно високо.

А для тих, хто долучається до аналітичного та експертного середовища, — це першочергові навички.

І одним із ключових факторів розвитку інтелектуального потенціалу є читання.

ЧИТАННЯ ЯК НЕОБХІДНИЙ ФАКТОР РОЗУМОВОГО Й ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ: ЩО КАЖУТЬ ЕКСПЕРТНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

Активний розвиток суспільства, інтенсивні процеси глобалізації й інформатизації потребують абсолютно нового типу мислення, що допоможе пристосуватися до соціальних змін, генерувати нові ідеї, здійснювати комплексний аналіз отриманої інформації та давати їй об’єктивну оцінку.

Особливо це стосується молодого покоління. Інтелектуальний розвиток не лише не зупиняється після закінчення школи, університету, а й посилюється, адже кількість неопрацьованої інформації лише зростає.

Давно відомо, що читання тренує аналітичне мислення. А водночас, на думку експертів, 
переваги від розумової діяльності — це покращення пам’яті, розвиток здібностей до навчання, випередження розумом біологічного віку людини.

Сьогодні читання книжок перестало бути головним способом відпочинку й отримання знань. Воно все більше поступається динамічнішим каналам інформації, зокрема інтернету.