Територіальні громади, опікуючись станом громадського порядку на місцевому рівні, керуючись принципом самостійності та самодостатності, продовжують створювати структури правоохоронної спрямованості.
Стратегія розвитку системи Міністерства внутрішніх справ України до 2020 року передбачає тісну співпрацю з територіальними громадами та суспільством у цілому; створення механізмів партнерства з інститутами громадянського суспільства; нетерпимість до корупції.
Необхідними кроками документ називає розвиток партнерства та соціальної взаємодії, створення механізмів спільного виконання завдань органами системи МВС і населенням, зокрема територіальними громадами.
«І якщо саме з боку держави в питанні регламентації забезпечення безпеки створена значна за обсягом, хоча й недосконала правова база, для якої спільним є наголос на співпраці влади та громадськості, — зазначає Оксана Дуліна, експертка Мережі UPLAN, — то щодо муніципальної міліції (поліції) на сьогодні відсутні не тільки конституційно-правові, а й організаційні, матеріально-технічні засади формування та діяльності в Україні».
Муніципальна міліція (поліція) у класичному розумінні — це невоєнізований виконавчий орган публічної влади територіальної громади, який діє виключно в межах окремої адміністративно-територіальної одиниці та чітко визначеної компетенції, підконтрольний та підзвітний територіальній громаді; фінансується з місцевого бюджету та тільки за надання законом можливості має право застосування примусу.ГРОМАДСЬКІ ФОРМУВАННЯ НА ОДЕЩИНІ: КРАЩІ ПРАКТИКИ
Певним прообразом такого утворення на Одещині можна вважати діяльність Координаційного Офісу безпеки в Татарбунарському районі, який очолює Леонід Семененко.
Навантаження на поліцейських, кількісні та якісні показники їх роботи не завжди виправдовують очікування них громадяни. Забезпечення правопорядку та безпеки в курортно-рекреаційному регіоні навряд чи можливе однією лише правоохоронною структурою — зрозуміли громадські активісти. Наслідком і стало створення Координаційного Офісу в Татарбунарах.
Робота Офісу базується на Меморандумі про співпрацю між Координаційним Офісом безпеки та міською радою, РДА, районною радою в м. Татарбунари.
«Філософія роботи Координаційного офісу проста й зрозуміла: спільна робота та спільна відповідальність за безпеку в місті», — наголошує його керівник.
Особлива татарбунарська форма громадської роботи — «Сусідська варта». Люди на певній вулиці, території організовуються, щоб самостійно спостерігати за житловими будинками, дворами, порядком на певній території. Особливо важлива така діяльність у святкові та вихідні дні.
Аналогічну мету мав і проєкт «Безпечна Південна Пальміра», ініційований Громадським формуванням з охорони громадського порядку «Муніципальна громадська безпека» ще у 2017 році. Напрями роботи в місті-мільйоннику включають спільне патрулювання представників громадських утворень з правоохоронними органами (цей напрям реалізується й досі), охорону автомобільних стоянок спеціальними службами, утворення громадських постів з охорони порядку в межах ОСББ; роботу служби оперативних чергових, призначених з представників громадських утворень.
Начальник Головного Штабу в Одеській області, експерт Мережі UPLAN Микола Стадник вважає практично значущою посаду муніципального комісара, який може виконувати функції помічника дільничного інспектора, організовувати охорону прибудинкових територій тощо.
МУНІЦИПАЛЬНА ВАРТА: «ПРОТИ» БІЛЬШЕ НІЖ «ЗА»
Досить спірним представляється пропозиція включити в число завдань муніципальної поліції чи інших громадських формувань охорону власності. Одеська комунальна установа з охорони громадського порядку «Муніципальна варта», як зазначено в її статуті, створена з метою здійснення охорони майна територіальної громади міста Одеси.
«Муніципальна варта» входить до складу Департаменту муніципальної безпеки Одеської міськради — як і «варти» в Харкові та Дніпрі, вона має охоронну ліцензію від МВС.
Поява організацій на кшталт «Муніципальної варти», яка допомагає поліції стежити за порядком в різних містах та регіонах України, — один із трендів останніх років.
Аналогічна структура діє в Києві, активізувалася її робота в столиці під час карантину, коли разом з поліцією її представники почали патрулювати парки, перевіряти громадський транспорт тощо.
Слід зазначити, що учасники варти повинні мати посвідчення громадського формування — підрозділу з добровільного сприяння громадському порядку. Така діяльність регулюється Законом «Про участь громадян в охороні державного порядку і державного кордону».
Завдання «Муніципальної варти» в Одесі включають також здійснення профілактики правопорушень на території міста Одеси, забезпечення правопорядку під час засідань Одеської міської ради, сприяння виконанню рішень Одеської міської ради з питань благоустрою території, контролю за дотриманням правил санітарії, чистоти вулиць, парків, скверів та прибудинкових територій, охорони пам’яток історії і культури, архітектури та містобудування, забезпечення охорони публічного порядку на території м. Одеси у взаємодії з підрозділами поліції.
Всупереч задекларованим заходам, одеські активісти називають цей підрозділ «приватною армією» мера.
Замість того, щоб забезпечувати порядок у сесійній залі, муніципали перешкоджають журналістам потрапити всередину, були випадки примусового вигнання громадських активістів із зали через «незручні запитання».
Загалом такі напівлегальні структури, що підпорядковується лише місцевій владі, фінансується за рахунок місцевих бюджетів, часто використовується задля власних цілей окремими керівниками міст і районів (такі «варти» чи «охорони» є в Дніпрі, Харкові), та в підсумку створюють певний ризик для суспільства.
Юрист, член Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів, експерт з кримінальної юстиції ЦППР та один із розробників Закону «Про Нацполіцію» Євген Крапивін пояснює, що фактично йдеться про групу людей із сумнівним юридичним статусом.
В Україні існують три не до кінця узгоджені між собою закони: «Про Нацполіцію», охоронну діяльність та участь громадян в охороні порядку. Варти, на думку юриста, існують десь поміж трьома цими законами, у власній юридичній формі.
«Вони знайшли певну юридичну форму, хоча насправді вона доволі сумнівна, і фінансуються з коштів місцевого бюджету, — зазначає Крапивін. — Яка їхня чисельність і чому часто вони використовуються для незаконних дій? Тому що, з одного боку, це все виглядає дуже гарно, а з іншого, законодавство недостатньо якісне. І якщо дивитися чітко з урахуванням принципів верховенства права та юридичної визначеності, то взагалі групи людей, в яких немає жодних повноважень, але вони їх на себе перебрали і застосовують — це незаконна діяльність по суті».
Ольга Мірошник, регіональна координаторка Мережі UPLAN в Харківській області, підтримуючи в цілому місію громадських формувань у долученні до охорони порядку, звертає увагу на їх якісний персональний склад, надані їм повноваження і наголошує на ретельному відбору охочих долучитися до таких утворень.
ЯК ПОДОЛАТИ ПРАВОВУ НЕВРЕГУЛЬОВАНІСТЬ У ДІЯЛЬНОСТІ ГРОМАДСЬКИХ ФОРМУВАНЬ
Передусім діяльність недержавних громадських утворень має регулюватися окремим законом.
«Законопроєкт про муніципальні варти, який в свій час подав Кабінет міністрів і його було ухвалено в першому читанні, міг би це врегулювати. Була доволі така гаряча дискусія в суспільстві, тому що вже тоді бачили якісь «приватні армії» мерів у конкретних містах, і тоді вирішено було відкласти розгляд другого читання на невизначений строк», — розповідає Євген Крапивін.
Юрист припускає, що можливим врегулюванням діяльності таких структур могла б стати передача додаткового контролю над ними МВС та Нацполіції, щоб правоохоронці змогли зберегти монополію на силу.
Серед форм закріплення правоохоронної функції в локальних нормативних актах найбільш прогресивною та постійною формою є закріплення положення про варту, охорону, гвардію, «муніципальну поліцію» (але з 2017 року ніхто, крім, власне поліції, не може так називатись) у головному документі місцевої громади — статуті.
Така структура повинна наділятися власною компетенцією, яка може бути реалізована, як правило, у межах територіальної громади.
Також порядок несення охоронної служби, комплектування і матеріально-технічне забезпечення підрозділів муніципальних формувань має встановлюватися відповідним положенням, яке затверджує міська рада.
Розширення обсягу «некримінальних» функцій подібних громадських утворень, таких як виховна робота з громадянами; правова освіта населення, надання психологічної допомоги жертвам насильства; різноманітна профілактична робота лише сприятиме превентивній діяльності такої структури.
«Але немає сумнівів, що потрібен механізм, коли б функції з охорони громадського порядку делегувалися від поліції іншим структурам», — неодноразово наголошував Валерій Головко, координатор Експертної ради громадської безпеки в Одесі, експерт Мережі UPLAN.
«Питання взаємодії громадськості та поліції на локальних рівнях, подолання певних непорозумінь можна вирішити спільними обговореннями та консультаціями», — переконаний експерт.
Ольга Нагорнюк,
заввідділом КУ «Одеська обласна бібліотека імені М.С. Грушевського»,
комунікаційна менеджерка Мережі UPLAN в Одеській області
Немає коментарів:
Дописати коментар