ЯК ГОТУВАТИ ЕКСПЕРТНІ ПРОПОЗИЦІЇ ДО ОРГАНІВ МІСЦЕВОЇ ВЛАДИ?

 В Україні вистачає якісної аналітики та експертних пропозицій для влади. Проте на етапі їх просування зазвичай губиться чимало корисних напрацювань. Такої думки дотримується експерт та регіональний координатор Мережі UPLAN в Одеському регіоні Андрій Крупник.

За словами пана Андрія, результат просування експертних рекомендацій — це максимальна реалізація рекомендацій. Чи зможемо ми домогтися такого результату — питання комплексне. Тому й до його вирішення слід підходити системно, зазначає пан Андрій. Експерт впевнений: попри те, що доля експертних напрацювань залежить одразу від багатьох факторів, досягти успіху все ж таки можливо.

«Наприклад, наразі триває розробка нової Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні. Завдяки декільком провідним недержавним аналітичним центрам Стратегію розробляє не влада в кабінетах, а Робоча група, яку створено при Секретаріаті КМУ. Більшість членів цієї групи — саме представники громадськості. Щоб цього домогтися, ми глибоко проаналізували проблеми, які існують у цій сфері, виявили причини неналежної реалізації чинної Нацстратегії, надали можливість ознайомитися з міжнародними оцінками», — каже експерт.

На що ж треба звернути увагу, щоб не просто зацікавити владу, а розробити якісний аналітичний продукт і втілити його у життя разом?

Пан Андрій вважає, що насамперед цьому сприяють професіоналізм і адекватна технологія.

ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП

На думку експерта, результат залежатиме від технологічності та правильної організації процесу дослідження, від якості підготовлених рекомендацій та подальшої комунікації у донесенні пропозицій до адресата.

Але навіть цього може бути замало для успіху. Важливо чітко зрозуміти, де треба жорстко відстоювати свою принципову позицію, а де можна піти на компроміс. Адже часто влада та громадянське суспільство погано проінформовані про потреби й можливості одне одного, з різних позицій підходять до вирішення однієї проблеми.

«Треба оцінювати власні сили і не кидатися на стіну, яку ви не можете подолати, — зазначає Андрій Крупник. — Це трата сил, енергії та впевненості в тому, що ви взагалі щось можете змінити. Краще братися за ті справи, які ви можете реалізувати напевно, зокрема ті, в яких ви впевнені хоча б на 80%. Тут є 20% ризиків, але вони — наш виклик, який ми маємо подолати».

Також недостатньо лише чіткого бачення причин та аналізу проблеми, хоча це значуща складова успіху всієї справи. Важливий також план вирішення цієї проблеми, усвідомлений до деталей — що, як і коли треба зробити. Від відповіді на ці питання залежить стиль викладення ваших пропозицій.

А від того, чи розуміє ваша цільова аудиторія, тобто влада та її представники, саму проблему, її напруженість та гостроту, залежатиме візьметься вона її реалізовувати або ні, каже пан Андрій.

«Перш ніж люди усвідомлять важливість того, що ви їм пропонуєте, ви маєте допомогти їм усвідомити глибину та масштаб проблеми. Адже, якщо проблема несуттєва, навіщо витрачати свої сили — у влади й без того є, що робити. Крім того, треба показати тим, хто ухвалює рішення, що від того, що ви пропонуєте, залежить зокрема їхня власна професійна доля».

Так, зазначає експерт, працюють не принципи, а механізми, й не заклики, а інтереси. Тобто, ми маємо зрозуміти інтереси тих людей, з якими плануємо реалізовувати свої напрацювання.

«На цьому шляху є «попутний вітер», а є «підводні камені». Ми маємо розуміти, що в нашому процесі є «попутним вітром», а що може негативно вплинути на готовність влади слухати нас. Це може бути, наприклад, страх щось втратити, тому що бажання щось надбати є зазвичай слабшим — так влаштована людська психологія. На це може також вплинути політична, міжнародна, економічна кон’юнктура», — зазначає експерт.

Це може бути, наприклад, пандемія, яка визначає для людей певні межі. Або ж звичайне бажання можновладців себе пропіарити, забезпечити кар’єрне зростання. Завдання експертів — дослідити та використати такий інтерес на користь справи.

ЯКИЙ ПРОДУКТ ПРОПОНУВАТИ?

Відповідь на це питання починається з визначення пріоритетності проблеми, яку ви хочете вирішити.

Щоб це зробити, пан Андрій пропонує таку спрощену формулу: «Проблема — це невідповідність дійсності тому, як має бути. Ця невідповідність визначає напруженість проблеми, а від того, як терміново її треба вирішити, залежить гострота проблеми. А результат множення напруженості на гостроту — це і є пріоритетність проблеми».

Після визначення пріоритетності проблеми починається її діагностика: виявлення причин, розгляд проблеми у динаміці тощо. Від якості виконання такого аналізу залежить повнота та вичерпність подальших експертних рекомендацій. Якщо цей етап буде виконано неналежно, бажаного результату можна не дочекатися.

В умовах постійних і непередбачуваних змін майже неможливо достеменно передбачити, як буде розвиватися досліджуваний процес у динаміці. Тому доцільно визначити два-три ймовірних сценарії і в межах кожного розробляти стратегію реалізації ваших пропозицій.

«Коли ми даємо лише непогану ідею, декілька розумних пропозицій, але все інше має додумати та зробити влада сама, за реалізацію запропонованого навряд чи хтось візьметься. І не тому, що влада ледача й ніхто нічого не хоче робити, — їй банально може бракувати часу та можливостей усе це осмислити, доопрацювати та організувати», — каже пан Андрій.

У цьому контексті експерт наголошує на важливості чітко усвідомлювати, від кого залежить наявність проблеми, яку ви досліджуєте, а також від кого залежить її вирішення.

Це можуть бути дві різні групи стейкхолдерів, а в кожній з них може бути одразу декілька інстанцій або рівнів влади, які певним чином впливають на досліджувану проблему. Саме тому у своїх пропозиціях експерти мають буквально думати за інших.

«Треба з’ясувати, що для вирішення проблеми слід зробити на рівні мікрогромади, далі — на рівні громади, потім району, далі — на регіональному рівні, — в облдержадміністраціях та міськрадах, а також у центральних органах влади — в Кабміні та Верховній Раді», — розповідає експерт.

Пан Андрій пояснює, навіщо занурюватися у проблему аж так глибоко: якщо завітати, наприклад, до міськради з пропозицією, де не все залежатиме саме від міськради, найімовірніше, у реалізації ідеї вам відмовлять, мовляв, ви звернулися не за адресою. Проте, якщо заздалегідь врегулювати це питання з третіми сторонами, від яких залежить успіх ваших пропозицій, результат може бути іншим.

Саме комплексний підхід актуальний для будь-яких видів експертних продуктів.

Наприклад, якщо йдеться про ухвалення певного рішення на рівні міськради, слід підготувати документаційний комплекс, який забезпечить оптимальний розгляд вашого питання.

«Зокрема серед таких документів: концепція вирішення проблеми, щоб навколо неї можна було організовувати роботу; проєкт рішення ради; додаток до нього — проєкт програми або стратегія, що затверджується і містить певний план дій; а також пояснювальна записка — зазвичай депутати зосереджуються саме на цьому документі», — розповідає Андрій Крупник, який має 12-річний особистий досвід депутатської діяльності.

За словами експерта, до цього списку можна також додати інфографіку, яка стисло та яскраво презентуватиме ваші напрацювання. Це спростить депутатам ознайомлення з питанням і тому наблизить до бажаного результату.

І ще одна корисна порада від пана Андрія — як можна просто убезпечитися від критики щодо начебто неякісних рекомендацій: «Варто окремим розділом виписати можливі сценарії розвитку подій, якщо рекомендації будуть виконані у повному обсязі, частково, чи не будуть враховані взагалі. Таким чином експерти застрахують себе від можливих звинувачень у неякісній аналітиці. Ще краще, якщо ці сценарії будуть підкріплені прогнозними фінансовими розрахунками».

ЧИННИКИ УСПІХУ ПРОСУВАННЯ ЕКСПЕРТНИХ ПРОПОЗИЦІЙ

Здебільшого, зазначає пан Андрій, результат підготовки пропозицій для влади залежить від того, чи дотримувалися експерти у своїй роботі технології дослідження і вироблення пропозицій.

Ви дієте технологічно правильно, якщо:

1. Знаєте та враховуєте усі процедурні нюанси діяльності органів влади, відповідно до законів «Про місцеве самоврядування в Україні» або «Про місцеві державні адміністрації», згідно з регламентом діяльності цих органів, статутом територіальної громади, якщо він є, Положенням про постійні комісії тощо. На ці документи треба спиратися, адже саме в них може ховатися те, що може спричинити певні проблеми або навпаки — допомогти вам.
2. Використовуєте можливості громадського впливу і тому добре знаєте інструменти громадської участі: індивідуальні − звернення, електронні петиції, консультації, громадські слухання, місцеві ініціативи тощо; колективні — через громадські об’єднання, органи самоорганізації населення, громадську експертизу, створення коаліцій, міжсекторну співпрацю тощо.
3. Готуєте свою цільову аудиторію до ваших пропозицій. Важливо, щоб в експертів були союзники, наближені до влади: у громадській раді; у координаційній раді з розвитку громадського суспільства, якщо вона робоча; у профільній комісії міськради, адже вона попередньо розглядає питання перед винесенням до сесійної зали.

Щоб знайти таких союзників, варто дізнатися про людей, які входять до складу цих органів, їхні особисті та професійні інтереси, амбіції — це можливість ефективно їх мотивувати до співпраці.

1. Презентуєте проблему у масштабі, динаміці, з наслідками та причинами. А ще добре знаєте й можете пояснити, чому раніше цю проблему вирішити не вдавалося та чому це можливо зараз.
2. Пропонуєте не лише напрям руху, який дозволить вирішити проблему, а й також чіткий алгоритм реалізації ваших пропозицій. Адже часто хороші ідеї гинуть через нестачу або слабкість механізмів їхньої реалізації.
3. Ви маєте «своїх» людей у тому органі влади, від якого залежить реалізація ваших ідей. Це може бути хтось з авторитетних активістів, кого слухають, впливові особи у структурі ради та її органів, які поділяють вашу точку зору.
4. Ви не чекаєте, поки ваше питання винесуть на розгляд міськради — можна дочекатися, що хтось несподівано залишить свій недобрий коментар до нього та врешті рішення не буде ухвалене.

Навпаки — ви усіляко стимулюєте винесення його на розгляд через всі можливі легальні засоби: комісії, фракції, політсили, ретельно аналізуєте їхні програми та виступи, робите контент-аналіз на основі їх заяв, який допоможе наблизитися до них і просувати свої пропозиції. Від того, чи розуміють суть вашої ідеї, залежить її успіх.

Так, якісна експертна аналітика, яка підготовлена за результатами комплексного підходу, а також виважений та всеосяжний підхід до просування експертних пропозицій не гарантують, але напевно наблизять вас до успіху — коли ваші ідеї не просто позитивно сприйматимуть, а й реалізовуватимуть за вашої безпосередньої участі.

Молодим експертам та організаціям може бути складно так технологічно підійти до розробки своїх пропозицій. Проте, за словами Андрія Крупника, їм не обов’язково вміти вирішувати кожну проблему самостійно. Вкрай важливо розуміти, кого можна долучати до цього процесу, й активно це робити.

У цьому контексті експерт ділиться цікавою порадою: «Якщо ви хочете зробити якісну громадську експертизу, подивіться, хто нещодавно закінчив роботу в органах влади у сфері, що вас цікавить. І залучайте цих фахівців до співпраці. В них, крім гарного знання предмету, може бути дуже потужна мотивація зробити цю роботу якісно».

А вже досвідченим експертам та організаціям пан Андрій нагадує: окрім підготовки якісної аналітики та пропозицій, є ще одне надважливе завдання — виховання споживачів експертної продукції.

«Це потрібно, щоб домогтися розуміння стейкхолдерами цінності наших пропозицій. Наш підхід до справи, якою ми займаємося, повинен мотивувати їх ставитися до своєї справи так само», — вважає експерт.

І найголовніше — це вміння зацікавити людей, від яких залежить прийняття ваших пропозицій. Якщо прийти до них з нищівною критикою, зі скандалом, то навряд чи можна сподіватися стати їхніми партнерами.

«Я сповідую принцип жорсткої доброти — маю бути критичним, але за цією критичністю люди мають побачити зацікавленість у нашій спільній справі. Це все психологія», — зазначає експерт, і підсумовує: невідомо, що важливіше в експертній справі — якість аналітики чи вміле врахування людської психології.

Аліна Шостак,

комунікаційна менеджерка Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN

Джерело