суботу, 24 лютого 2024 р.

Музичний відео-кліп "Повернись живим", присвячений військовим Южненської громади. 24.02.2024

Пісня з репертуару гурту «Без обмежень»

Слова та музика-Сергій Танчинець
Вокал – Олексій Лещенко
Труба – Роман Василенко
Гурт «Rina»:
Барабани – Єгор Фєколін
Бас- Іван Годзинський
Гітара - Павло Сілаєв
Акустична гітара – Артем Мурза
Запис, студія, мастерінг – «LF studio»
Світло – Андрій Фишкот
Хореографія – Дар’я Чубар
Відео-проекція – Олександр Пилипенко

При підтримці адміністрації МПК «Дружба», Управління культури, спорту та молодіжної політики Южненської міської ради, студії Южненського телебачення
4 знімальних дні, команда понад 15 людей, декілька локацій та велике бажання віддячити нашим військовим з Южненської територіальної громади хоча б в такий "творчий" спосіб.
Саме в день другої річниці початку великої війни наша команда хотіла нагадати про подвиг воїнів ЗСУ, завдяки кому ми зараз живемо на своїй землі, а не на окупованій території.

В’ячеслав Сівак
Головний оператор і монтаж – Анастасія Романова
Оператор квадрокоптера – Вадим Свєтлічний
Другий оператор – Олег Вегерін
Режисерка проекту – Ольга Лещенко
Монтувальники сцени – Сергій Мазов,


Будь ласка, поширюйте це відео серед ваших рідних та близьких військових - нехай їм стане хоч трошечки тепліше на душі 💙💛
Вдячні!

вівторок, 6 лютого 2024 р.

"Я наче сиджу в бункері й через маленьке віконечко дивлюся на світ", - історія жительки Маріуполя


Журналістки Інтента поспілкувалися з авторкою щоденника.

Анжела Білодід - авторка маріупольського щоденника "Невигадана історія", який складається із записів подій та думок у шкільний зошит та фотографій від 24 лютого до 16 березня 2022 року. Виїхати раніше 14 березня було неможливо, гуманітарна катастрофа, постійні артилерійські та авіаційні обстріли в центрі Європи у 21 столітті. 
Фото: Анжела Білодід

Фотоальбом-книжка "Невигадана історія": про що він?

Ми знаходились в Маріуполі 24 лютого, виїжджати не збиралися, тому що працювали в порту. Мій чоловік відповідальна людина, треба було організовувати поки був зв'язок доставлення хліба, борошна тощо. Згодом зв'язок взагалі зник. Вже 2 березня в Маріуполі видно підбили підстанцію і зникло світло, відповідно й вода, а увечері 6 березня зник газ. Ніяких благ цивілізації не стало. А під постійними бомбардуваннями ти знаходишся в такому стресовому стані, що плутаються думки, події. Ти собі не належиш, а намагаєшся вижити. І для того, щоб нічого не переплутати, а може для того, щоб самій не зійти з розуму я почала записувати у шкільний зошит. Спочатку, які за день відбулися події - досить стисло.

7 березня я перший раз вийшла з дому, до цього взагалі не виходила. Чоловік на машині їздив в порт, привозив їжу, був моїм зв'язком, зовнішнім світом. Бо мені було лячно, мене трусило всю, я плакала багато і весь мій світ замкнувся в одній квартирі. Коли трошечки стихало або віддалялося бомбардування, то виглядала з балкона, те що бачила іноді фотографувала телефоном. Наприклад, як привезли воду, велика така помаранчева машина, зазвичай з таких машин у нас поливали рослини.