Експерти Одеського інституту соціальних технологій А.Орлова, О.Дуліна та А.Крупник, які є експертами також Мережі UPLAN, узяли участь в обговоренні позиції "третього сектору" щодо законопроектів про лоббізм і підтримали спільну заяву.
Системним недоліком цих законопроєктів є намір поширити регулювання лобізму на гарантовану законами діяльність організацій громадянського суспільства і громадян, спрямовану на реалізацію своїх прав та інтересів через участь у формуванні публічної політики.
-Запровадження додаткової звітності для організацій громадянського суспільства. Відповідно до норм законопроєктів № 3059 та № 3059-1, громадські об’єднання, які здійснюють свою діяльність відповідно до ЗУ «Про громадські об’єднання», та будуть визнані контролюючим органом лобістами, мають надати додатковий розгорнутий перелік інформації щодо власної діяльності.
- Некоректна класифікація видів громадського залучення. Законопроєкт № 3059-2 хоч і розрізняє лобістську та адвокаційну діяльності, але відносить до лобізму види діяльності, які іншими законами гарантуються для громадян і організацій громадянського суспільства, наприклад: участь у розробці проєктів нормативно-правових актів; підготовка інформаційно-аналітичних матеріалів, результатів соціологічних та інших досліджень; участь, за попереднім повідомленням, у засіданнях виборних органів чи їх комітетів (ст.6). Отже, більшість адвокаційних кампаній, які реалізуються громадськими організаціями, можуть бути кваліфіковані як лобістська діяльність.
- Запровадження штрафних санкцій та можливість накладання штрафних санкцій на організацій громадянського суспільства за рішенням регулятора. Усі законопроєкти встановлюють високі штрафні санкції за невиконання норм кожного із зареєстрованих проєктів закону, якщо уповноважений орган вирішить, що організація громадянського суспільства підпадає під дію закону, але не виконує його норми. Це може використовуватися для тиску на громадянське суспільство.
Законодавство щодо лобіювання існує лише у шести державах-членах ЄС (Ірландія, Австрія, Франція, Польща, Словенія і Литва). Більшість з цих законів вважають лобіювання професійною діяльністю і відмежовують її від гарантованих законами інструментів участі громадян та організацій громадянського суспільства у формуванні публічної політики.
Законодавче регулювання лобізму може сприяти зменшенню ризиків корупції у процесах підготовки та прийняття нормативно-правових актів. Проте наголошуємо, що головними і першочерговими викликами для подолання корупції в Україні є проведення реформ задля встановлення дієвого правосуддя, ефективної системи органів правопорядку та посилення інституційної стійкості антикорупційних органів.
Ідея правового врегулювання лобістської діяльність в Україні потребує ретельного вивчення міжнародного досвіду та проведення попереднього інклюзивного діалогу щодо принципів та юридичних механізмів такого врегулювання усіх зацікавлених сторін.
Зважаючи на загрози, які несуть названі законопроєкти для обмеження прав людини, можливостей громадян і організацій громадянського суспільства брати участь у формуванні публічної політики та розвивати громадянське суспільство, закликаємо народних депутатів України відхилити законопроєкти про лобізм в Україні №№ 3059, 3059-1, 3059-2, 3059-3.
Підписали (список оновлюється):1. Ініціативний центр сприяння активності та розвитку громадського почину “Єднання”
2. ГО “Український незалежний центр політичних досліджень”
3. ГО “Центр демократії та верховенства права”
4. Центр прав людини ZMINA
5. Жіночий Антикорупційний Рух
6. Рада Реформ Хмельниччини
7. ВГО “Асоціація сприяння самоорганізації населення”
8. Міжнародний Благодійний фонд “Карітас України”
9. Благодійний Фонд “Стабілізейшн Суппорт Сервісез”
10. Центр розвитку громад (Харків)
11. ГО “Центр Доброчин”, Чернігів
12. ГО “Чернігівський Центр Прав Людини”
13. Хмільницька районна громадська організація “ПРАВО”
14. ГО “Товариство “Український Народний Дім в Чернівцях”
15. ГО “Детектор медіа”
Немає коментарів:
Дописати коментар