Нова стратегія розвитку громадянського суспільства: як уникнути помилок

АНДРІЙ КРУПНИК

аналітик Асоціації сприяння

самоорганізації населення, 

директор Одеського інституту

соціальних технологій, 

доцент ОРІДУ НАДУ 

при президентові України, 

регіональний координатор

експертної мережі UPLAN

У цьому році завершується період реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки.

За роки, що минули після Революції Гідності, величезне піднесення активної частини українського суспільства трансформувалося у двох напрямках: з одного боку – у героїчний опір агресії і кардинальне оновлення української армії, з іншого – це піднесення змінилося гірким розчаруванням в тих, кому повірили і хто не виправдав сподівань.

Зокрема, останніми роками дедалі більше поглиблювалась відстань між владою і громадянським суспільством, яке минула влада спочатку ігнорувала, а потім розпочала з ним боротьбу на знищення.

З 2017 року розрив між громадянським суспільством та центральною владою особливо посилився – через введення електронних декларацій для антикорупційних громадських організацій (ОГС) та через відсутність системної співпраці між громадянським суспільством та керівництвом держави.

КОМЕНТАР А.С. КРУПНИКА стосовно Методичних рекомендацій Мінрегіону щодо оцінки рівня спроможності територіальних громад

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо оцінки рівня спроможності територіальних громад

 Аналітичний звіт  

     
Добре, що нарешті з'явилися рекомендації щодо оцінювання рівня спроможності територіальних громад. Адже на жаль, ані в Законі "Про добровільне об'єднання територіальних громад", ані в урядовій Методиці формування спроможних територіальних громад немає чіткого визначення складових цієї спроможності, що не дає можливості як належно спроектувати майбутню конфігурацію громад при об'єднанні, так і оцінити спроможність вже створених ОТГ.

Прикро, що цей важливий методичний документ з'явився лише на шостому році реформування системи місцевого самоврядування. Що тепер робити, якщо за результатами оцінки деякі із вже створених ОТГ виявляться зовсім неспроможними? Адже можливості "переграти" об'єднання зараз у законі не передбачено.

Важливо, що у згаданій методиці враховані рекомендації партнера Одеської регіональної експертної мережі UPLAN – Всеукраїнської асоціації сприяння самоорганізації населення, експерти якої провели в регіонах дослідження стосовно перспективності перспективних планів. Результати дослідження разом із пакетом рекомендацій було представлено Міністерству розвитку територій та громад [1]. 
         

Поліція з народом?

На сучасному етапі державотворення відбуваються досить неоднозначні реформаторські процеси, але об’єднує їх – і реформу децентралізації влади, і реформу поліції, спільна мета: розбудова безпечної та стабільної громади.

Зміни в сучасному українському суспільстві, його економічній і політичній сферах закономірно впливають на процес формування нових взаємовідносин між державою, її інституціями та громадянським суспільством. Національна поліція запроваджує нову філософію у роботі - перехід від карального органу до сервісної служби та співпрацю з громадськістю; у громадах зя’вились громадські формування з охорони громадського порядку; місцева влада розробляє безпекові програми.

Але в той же час новий зміст взаємовідносин між правоохоронцями і тими, хто потребує їх допомоги ускладняється відсутністю структури взаємодії всіх гілок влади, поліції та громадськості. Незважаючи на законодавчо закріплені положення щодо реалізації спільних проектів поліції з громадськістю, відсутність на місцевому рівні спільних програм дій призводить до того, що на практиці кожен виконує свою не просту роботу, а потреби суспільства у безпеці громадян у повсякденному житті не задоволені. А безпека життя, здоров’я людей та їх майна є необхідною умовою існування та розвитку будь якого населеного пункту, від невеликого села та містечка до мільйонного міста.

Наявність дієвої інфраструктури громадянського суспільства – запорука сталого розвитку малих міст в Україні

В період реформування системи місцевого самоврядування малі міста продовжують відігравати важливу роль у формуванні поселенської мережі. Але, на жаль, питанням розвитку інфраструктури громадянського суспільства (ГС) та залучення громадськості до управління ними приділяється недостатньо уваги.

В якості інфраструктури ГС розглядаємо сукупність суб'єктів, об’єктів та засобів, силами яких, через які та за допомогою яких ГС виконує свої функції, взаємодіючи при цьому з органами публічної влади і бізнесом.

Нами зроблено порівняльну оцінку стану інфраструктури ГС у 24 малих містах – по одному в кожній області України з населенням від 14 до 19 тисяч. Стан інфраструктури ГС в обраних містах оцінювався по їх сайтах за ступенем відображення завдань Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства [2] у місцевих нормативних актах, місцевих стратегіях і програмах, за наявністю в цих документах норм щодо відкритості органів влади та громадської участі, а також за наявністю та дієвістю публічних та громадських суб'єктів, які забезпечують владно-громадську комунікацію.

"З ЛЮДЬМИ І ДЛЯ ЛЮДЕЙ" – ЗАПОРУКА ЕФЕКТИВНОГО БАГАТОРІВНЕВОГО ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

11 жовтня ц.р. в ОРІДУ НАДУ при Президентові України відбулася Всеукраїнська науково-практична конференція за міжнародною участю: "Публічне управління: традиції, інновації, глобальні тренди", на якій виступив з доповіддю Андрій КРУПНИК, доцент кафедри публічного управління та регіоналістики, директор Одеського інституту соціальних технологій, заступник голови Всеукраїнської асоціації сприяння самоорганізації населення, канд. політ. наук.




Спочатку з'ясуємо, у чому сутність багаторівневого управління та які складові його ефективності?

Під багаторівневим публічним управлінням ми розуміємо систему інституцій, засобів та дій органів публічної влади різного управлінського рівня (наднаціонального, загальнодержавного, регіонального, місцевого і локального), скоординованих між собою та з недержавними партнерами, яка забезпечує досягнення спільно визначених цілей у певних сферах суспільного життя на основі поєднання територіального та галузевого підходів.

У принципі "З людьми і для людей" поєднуються одночасно два базові компоненти: мета ("для людей") та засіб її досягнення ("з людьми").

Зазначена мета досягається за умови: 1) чіткого розуміння органами публічної влади та іншими учасниками процесу соціальних потреб та інтересів різних цільових груп суспільства і 2) адресних дій щодо задоволення цих потреб та інтересів.

Зазначений засіб досягнення вказаної мети є проявом сервісно-орієнтованої державної політики і будується на відкритості влади, громадській участі та комунікаціях на усіх етапах прийняття та реалізації управлінських рішень.

А ефективним багаторівневим публічним управлінням можна вважати таке, що забезпечує результативність, продуктивність та економність досягнення поставленої мети.