субота, 11 лютого 2023 р.

Міжнародний день жінок і дівчат в науці: що досліджують українки під час війни

Восьмий рік поспіль 11 лютого світова спільнота відзначає Міжнародний день ​​жінок і дівчаток в науці. Свято запроваджене резолюцією 70-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН від 22 грудня 2015 року і вже зарекомендувало себе як один з важливих механізмів привернення уваги до гендерної рівності у суспільстві.

Жовті Води.City поспілкувалися з трьома жінками, які розвивають науку попри гендерні стереотипи. Але сьогодні всі, як одна, стверджують, що найбільший ворог науки - війна росії проти України.

Анжеліка Чайка, аспірантка кафедри публічного управління та регіоналістики Навчально-наукового інституту публічної служби та управління Національного університету «Одеська політехніка»

Автор: Анжеліка Чайка
Дисертаційна робота Анжеліки Чайки пов’язана з дослідженням механізмів представлення та реалізації інтересів периферійних територій в об’єднаних територіальних громадах.

“Після адміністративно-територіальної реформи віддалені населені пункти громад часто відчувають себе “обділеними” увагою адміністративного центру, до якого приєднались. Тож я вивчаю інструменти, які допоможуть забезпечити збалансований розвиток всієї територіальної громади”, - пояснює науковиця.

“Я ніколи не відчувала нерівності, а тим більше – дискримінації”, - запевняє Анжеліка, яка здобула першу освіту в галузі прикладної математики та неодноразово обіймала керівні посади. Окрім наукової роботи дівчина є керівницею департаменту управління проєктами ГО «Одеський інститут соціальних технологій».

“Для науки насправді однаково, якої ти статі, тут усі науковці, а значить – колеги”.

Між тим, війна повномасштабне вторгнення росії на територію України змусило змінити плани.

“24 лютого 2022 року ми планували візит у Доброслав, де була призначена зустріч з керівництвом громади для обговорення проєктних заходів. Проте того дня я прокинулась від звуків пострілів за вікном, затремтіли шибки, спрацювала сигналізація припаркованих автомобілів”, згадує дослідниця.

Автор: Анжеліка Чайка
Вона згадує, як спочатку було важко щось робити, тим паче – займатись науковою чи проєктною роботою. Але поступово вдалось повернулась до своїх задач.

“Більшість планів проєкту довелось виконувати дистанційно в телефонному та відеорежимі, а наукові заходи та конференції в онлайн-форматі вже були звичною справою”.

Хоч пізніше, за відносно безпечних умов, Анжеліка з колегами організовували й очні зустрічі у Доброславі. Проте повномасштабна війна безперечно змінила контекст реалізації проєкту. Увага керівництва змістилась з питань реалізації проєкту на вирішення невідкладних завдань, пов’язаних з необхідністю протистояти агресору.

Анжеліка Чайка впевнена у перемозі України і вірить, що після Перемоги вже буде доктором філософії.

Анастасія Легенька - науковиця, до повномасштабної війни дівчина встигла дійти від посадиінженерки до наукової співробітниці.

Автор: Анастасія Легенька
“Я працюю у відділі магнітних та пружних властивостей твердих тіл. Моя робота сконцентрована на теоретичних розрахунках, а якщо більш конкретно, то на комп’ютерних обчисленнях, - розповідає Анастасія. - Вивчаючи властивості певної сполуки, я будую для неї відповідну комп’ютерну модель і за допомогою вже створених і апробованих програм намагаюся теоретично дослідити як на неї впливатимуть зовнішні чинники: тиск, магнітне поле або температура”.

Анастасія Легенька розповідає, що незмінним супутником її наукової діяльності є безперервне опанування нових програм з обчислень, моделювання, побудови графіків та кристалічних структур тощо. Між тим, до повномасштабного вторгнення, крім наукової роботи, вона була залучена до організації міжнародних конференцій за участі всесвітньо відомих вчених.

“Війна вплинула на роботу всього інституту, мені і багатьом моїм колегам довелося виїхати з Харкова і намагатися якось прилаштуватися до нових умов. Багато європейських наукових інститутів відкрили позиції для наших науковців, особливо для студентів та аспірантів. Шкода, що виїхати за кордон, навіть у відрядження, можуть лише дівчата. У нас багато талановитих хлопців, які вже встигли зарекомендувати себе як самостійні дослідники і для популяризації української науки могли б зробити чимало”.

Науковиця розповідає, що справді знає випадки, коли до дівчат ставляться несерйозно або поблажливо, великих досягнень не чекають, а іноді взагалі не хочуть «гаяти» свій час на твоє навчання.

“Якось на початку аспірантури в момент, коли я зайшла в глухий кут з розрахунками, мене «втішили» фразою «зате ти певно борщ смачний готуєш». Така собі втіха. Але такі ситуації вважалися настільки нормальним, що врешті решт ти просто заплющуєш на це очі і робиш свою справу”.

На щастя ця тенденція змінюється, бо того вимагають сучасні тренди, - акцентує Анастасія і підкреслює, що це дозволяє робити жінкам свій вклад в науку. Але наразі всі, жінки і чоловіки, мають спільну проблему, що обмежує їх - війна і, як наслідок, тривожність, невпевненість.

“Мені довелося виїхати з Харкова. Спочатку не мала доступу до свого робочого потужного обчислювального комп'ютера і того великого набору програм для досліджень. Але згодом в мене з’явився особистий ноутбук, на якому я змогла налаштувати деякі програми і зараз можу виконувати робочі задачі. Але найбільше не вистачає колективу і можливості живого спілкування та обговорення”, - запевняє дослідниця, у якої в найближчих планах не тільки наукові досягнення, а й опанування дрона.

Ганна Петькун, PhD студентка національного університету біоресурсів і природокористування України

Автор: Ганна Петькун

Ганна досліджує благополуччя великої рогатої худоби на молочних фермах.

“І ні, це не класична музика під час доїння!”, - з посмішкою каже дівчина. Її наукова праця і дослідження стосуються умов утримання, що відповідають виду тварини, можливість прояву природної поведінки, адже корови соціальні тварини, доступу до пасовищ, адекватного і своєчасного лікування.

“Якщо коротко, то це про життя, яке варте того, щоб його жити тварині”, - підсумовує дослідниця.

Ганна стверджує, що їй доводилось стикатися із гендерною проблемою і таке ставлення навряд мотивує. Але науковиця впевнена, що за останнє десятиліття суспільство зробило “квантовий стрибок” і дискримінації дедалі менше.

“До повномасштабної війни я активно досліджувала наше і європейське законодавство в сфері благополуччя сільськогосподарських тварин”, - розповідає Ганна Петькун. Сьогодні ж реалії в Україні такі:зруйновані ферми, блукаючі полями або вбиті тварини.

Автор: Ганна Петькун

“Зараз, під час війни, ми створили перший в Україні протокол для оцінки благополуччя молочних корів і з подальшою оцінкою вже на фермах. Невдовзі плануємо (як би це слово смішно не звучало) масштабне опитування споживачів. Тобто робота не зупиняється і це мене дуже надихає”.

Ганна вірить в перемогу України і європейський курс України надалі, де турбуються і про худобу.


Ксенія Мініна кореспондентка 

Немає коментарів:

Дописати коментар