Навіщо Україні місцеві референдуми?

Після скасування у 2012 році Закону «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», в Україні не вщухають розмови про те, що «ось-ось буде ухвалено окремий Закон про місцеві референдуми» як основний інструмент реального народовладдя. Але поки що віз, як кажуть, і нині там.

Трохи з історії референдумів в Україні

Конституційне право громадян на волевиявлення через референдуми і принципові моменти його реалізації закріплені у статтях 38, 69, 70, 72, 73, 74, 92, 106, 138, 143, 155, 156 Конституції України.

3 липня 1991 року, ще до проголошення 24 серпня 1991 року Акту незалежності України, було ухвалено Закон «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» (№ 1286-XII).

Відповідно до цього Закону в Україні було проведено два всеукраїнських референдуми. 1 грудня 1991 року перший всеукраїнський референдум підтвердив Акт проголошення незалежності України. А другий відбувся 16 квітня 2000 року, на якому позитивно були вирішені питання скасування депутатської недоторканності, скорочення загальної кількості народних депутатів з 450 до 300 та визнана необхідність формування двопалатного парламенту.

Однак Верховна Рада не спромоглася втілити в життя результати цього референдуму, оскільки вони не влаштовували чинний склад українського парламенту. Тому вони були проігноровані і переведені в статус «консультативних» питань.

Водночас у XXI столітті референдуми проводяться в більшості держав світу. Зокрема в Європі спостерігається тенденція до розширення застосування інституту референдуму. У Швейцарії, яку вважають батьківщиною референдумів, перший акт народовладдя відбувся у 1439 p., a у період з 1848 року  було проведено  більше  500  загальнонаціональних референдумів[1]. На цій території референдум поступово створює унікальну модель консенсусної демократії.

Інформація про щорічне засідання Одеського Інституту Соціальних Технологій

2020 рік – 20-ий для Одеського Інституту Соціальних Технологій.
На черговому щорічному зібранні учасники згадували етапи створення організації та говорили про її

• науково-педагогічну діяльність;
• експертну роботу членів організації;
• співпрацю з іншими громадськими організаціями та утвореннями.

Загальні збори ОІСТ-25.01.2020 р.

Партнерські відносини з Громадською мережею публічного права та адміністрації UPLAN – серед найвагоміших досягнень Одеського Інституту соціальних технологій за останні роки.

Експерти мережі – Євгенія Абрамова, Алла Орлова, Оксана Дуліна, Сергій Саханенко, комунікаційний менеджер Ольга Нагорнюк підвели підсумки своєї роботи за минулий рік.
«Третє десятиліття Інституту має стати плідним та ефективним, невирішених у суспільстві проблем – не перерахувати», – каже його директор та регіональний координатор мережі UPLAN Андрій Крупник.
Він додає, що спільною науковою діяльністю, аналітичною роботою, практичними заняттями врешті вдасться якщо не вирішити їх остаточно, то намагатися зрушити.
Інформація про діяльність Одеського Інституту Соціальних Технологій у 2019 році

Агломерація як єдиний життєвий простір: час посилювати співпрацю

В експертному середовищі декілька років активно обговорюється ідея законодавчого закріплення агломерацій в Україні. 

ЩО ТАКЕ АГЛОМЕРАЦІЯ?

Агломерація визначається як форма співробітництва великого міста з селами, які знаходяться у приміській зоні.

Сам термін вперше використав у 1973 році французький географ М. Руже, згідно з думкою якого, агломерація виникає тоді, коли активна діяльність міста виходить за межі адміністративних кордонів, поширюючись на сусідні населені пункти.

Економічний зміст процесу становить концентрація виробничих сил і широкий вибір різноманітних ресурсів (кваліфікованих людських, наукових, інвестиційних, інформаційних), що дозволяє забезпечити вищий рівень ефективності та конкурентоспроможності цього територіального утворення.

Особливу увагу фахівці акцентують на тому, що при створенні агломерації ідеться не про поглинання, а про рівноправне партнерство громад. Утворення та функціонування агломерації відбувається там, де є природна потреба у співпраці її суб’єктів між собою.

Нова стратегія розвитку громадянського суспільства: як уникнути помилок

АНДРІЙ КРУПНИК

аналітик Асоціації сприяння

самоорганізації населення, 

директор Одеського інституту

соціальних технологій, 

доцент ОРІДУ НАДУ 

при президентові України, 

регіональний координатор

експертної мережі UPLAN

У цьому році завершується період реалізації Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки.

За роки, що минули після Революції Гідності, величезне піднесення активної частини українського суспільства трансформувалося у двох напрямках: з одного боку – у героїчний опір агресії і кардинальне оновлення української армії, з іншого – це піднесення змінилося гірким розчаруванням в тих, кому повірили і хто не виправдав сподівань.

Зокрема, останніми роками дедалі більше поглиблювалась відстань між владою і громадянським суспільством, яке минула влада спочатку ігнорувала, а потім розпочала з ним боротьбу на знищення.

З 2017 року розрив між громадянським суспільством та центральною владою особливо посилився – через введення електронних декларацій для антикорупційних громадських організацій (ОГС) та через відсутність системної співпраці між громадянським суспільством та керівництвом держави.

КОМЕНТАР А.С. КРУПНИКА стосовно Методичних рекомендацій Мінрегіону щодо оцінки рівня спроможності територіальних громад

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ щодо оцінки рівня спроможності територіальних громад

 Аналітичний звіт  

     
Добре, що нарешті з'явилися рекомендації щодо оцінювання рівня спроможності територіальних громад. Адже на жаль, ані в Законі "Про добровільне об'єднання територіальних громад", ані в урядовій Методиці формування спроможних територіальних громад немає чіткого визначення складових цієї спроможності, що не дає можливості як належно спроектувати майбутню конфігурацію громад при об'єднанні, так і оцінити спроможність вже створених ОТГ.

Прикро, що цей важливий методичний документ з'явився лише на шостому році реформування системи місцевого самоврядування. Що тепер робити, якщо за результатами оцінки деякі із вже створених ОТГ виявляться зовсім неспроможними? Адже можливості "переграти" об'єднання зараз у законі не передбачено.

Важливо, що у згаданій методиці враховані рекомендації партнера Одеської регіональної експертної мережі UPLAN – Всеукраїнської асоціації сприяння самоорганізації населення, експерти якої провели в регіонах дослідження стосовно перспективності перспективних планів. Результати дослідження разом із пакетом рекомендацій було представлено Міністерству розвитку територій та громад [1].