Захід проводився ГО "Одеський інститут соціальних технологій" і ГО "Фонд "Творча ініціатива" за підтримки Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN. Нижче наведені напрацювання деяких учасників процесу осмислення післявоєнного відновлення України.
БАЗОВІ
КОНЦЕПТИ СУТНОСТІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ
Валерій Борзунов, голова Центру сприяння регіональному розвитку,канд. екон. наук, м. Суми
Постановка задачі. На засіданні експертів 08.06.2022 було визначено план дій щодо розробки програми післявоєнного відновлення та сталого розвитку України. Проте, колективна розробка концепцій та стратегій вимагає попереднього єдиного розуміння базових концептів сутності сталого розвитку як рамкових умов для розробок окремих напрямків! Цим пропонується набір таких концептів для обговорення та можливого доопрацювання. Концепт №1. «Фундаментальні проблеми неможливо вирішити на рівні, на якому вони створені. Потрібен перехід більш високий рівень розвитку (А. Ейнштейн). Україна за 30 років не забезпечила ані сталого розвитку, ані незалежності, тому в рамках діючих підходів реформування та розвитку вирішити цю проблему неможливо – Україні потрібна «Стратегія сталого розвитку»!
Концепт № 2. Сутність стійкості об'єкта та системи управління полягає у здатності компенсувати зовнішні та внутрішні фактори дестабілізації та повернення у вихідний стан! Однак це визначення правильне для статичних об'єктів. Для динамічних об'єктів поняття сталого розвитку визначається здатністю мінімізувати відхилення від заданої траєкторії руху до мети за впливом дестабілізуючих факторів. Таким чином у понятті «сталого розвитку країни» вводяться категорії «цінності», «мети», «траєкторія руху» (дорожня карта реалізації стратегії) та система управління рухом по заданій траєкторії.
Концепт № 3. Філософська сутність – перехід від діючої (за результатами) моделі потрійної спіралі деградації («деіндустріалізація –депопуляція-десуверенізація» та «корупційний консенсус») до моделі поліспірального сталого розвитку, що забезпечує єдність законів світобудови та світських, єдність матеріального та духовного розвитку, єдність цілого, визнання потрійного коду розвитку людини «фізичне тіло – душа – дух»!
Основні напрямки дій щодо переходу України до принципів
сталого розвитку у 2022–2024 роках
сталого розвитку у 2022–2024 роках
Враховуючи орієнтацію чинної влади та політичної еліти на передачу України під «британсько-американське» зовнішнє управління, що зберігає статус України як «буферної зони», пропонуються такі основні напрямки дій щодо переходу до системи сталого розвитку на період до 2024 року.
1. На рівні всеукраїнського суспільно-політичного руху:
1.1. Формування суспільно-політичного руху (партії) на базі соціал-ліберальної ідеології та Концепції сталого розвитку України з участю у виборах 2024 року.
1.2. Організація освітньої та роз'яснювальної діяльності з соціал-ліберальної ідеології та базових моделей сталого розвитку.
2. На регіональному рівні та на рівні територіальних громад (з урахуванням реальних обмежень, що не дозволяють запровадження принципів сталого розвитку в повному обсязі):
2.1. Дослідження інноваційних точок зростання, розробка інвестиційних та бізнес-проектів, супровід їх впровадження.
2.2. Розробка проектів множинної, просторової регіоналізації та просторового проектування (індустріальних парків, спеціальних зон розвитку, територіальних кластерів, екосистем).
2.3. Розробка систем управління територіальними громадами на засадах соціально-економічного партнерства та солідарної відповідальності «науки-бізнесу-громади-влади» за сталий розвиток території та якість життя населення.
2.4. Створення систем єдності матеріального (економічного, соціального, екологічного) та духовного розвитку населення.
2.5. Перехід від системи «освоєння» бюджету, дотацій та субвенцій до управління фінансами за всіма джерелами приватно-державного партнерства.
2.6. Розробка проектів регіональної кооперації, складної економіки та виробництва експортно-орієнтованої продукції.
2.7. Розробка стратегій виведення територіальних громад до рівня самодостатності.
1. На рівні всеукраїнського суспільно-політичного руху:
1.1. Формування суспільно-політичного руху (партії) на базі соціал-ліберальної ідеології та Концепції сталого розвитку України з участю у виборах 2024 року.
1.2. Організація освітньої та роз'яснювальної діяльності з соціал-ліберальної ідеології та базових моделей сталого розвитку.
2. На регіональному рівні та на рівні територіальних громад (з урахуванням реальних обмежень, що не дозволяють запровадження принципів сталого розвитку в повному обсязі):
2.1. Дослідження інноваційних точок зростання, розробка інвестиційних та бізнес-проектів, супровід їх впровадження.
2.2. Розробка проектів множинної, просторової регіоналізації та просторового проектування (індустріальних парків, спеціальних зон розвитку, територіальних кластерів, екосистем).
2.3. Розробка систем управління територіальними громадами на засадах соціально-економічного партнерства та солідарної відповідальності «науки-бізнесу-громади-влади» за сталий розвиток території та якість життя населення.
2.4. Створення систем єдності матеріального (економічного, соціального, екологічного) та духовного розвитку населення.
2.5. Перехід від системи «освоєння» бюджету, дотацій та субвенцій до управління фінансами за всіма джерелами приватно-державного партнерства.
2.6. Розробка проектів регіональної кооперації, складної економіки та виробництва експортно-орієнтованої продукції.
2.7. Розробка стратегій виведення територіальних громад до рівня самодостатності.
2.8. Підготовка регіональних команд для професійної роботи в органах самоврядування у системі сталого розвитку.
БАЧЕННЯ
СТАЛОГО РОЗВИТКУ ГРОМАД І НАШОЇ ДЕРЖАВИ
У ЦІЛОМУ ЧЕРЕЗ
ПРИЗМУ ПЛАНУВАННЯ НАВКОЛИШНЬОГО ПРОСТОРУ
Валерій Бельчиков, член-кореспондент Української академії архітектури, м. Київ
1. Одна з ключових концепцій сучасного соціально-економічного розвитку "sustainable development", як термін був перекладений свого часу як "стійкий розвиток", що не є синонімом поняття "економічного зростання" і може супроводжувати процеси з регресивними показниками, але передбачає гармонізацію всіх процесів соціально-економічного життя території з урахуванням екологічної безпеки регіону, спрямовану на збільшення добробуту всіх його мешканців та переводячи енергію нестримного руху у стан динамічної рівноваги. За сорок років існування цієї гуманістичної концепції вона зазнала значних трансформацій та конкретизацій з урахуванням інтересів країн, що долучилися до її реалізації, але не втратила наліт футуристичного утопізму з одного боку та прихованого лобіювання інтересів деяких міжнаціональних корпорацій з іншого.
2. Обговорення принципів сталого розвитку в нашій країні слід розпочати з формулювання концепції розвитку як такого, форм, цілей та вихідних позицій, а також механізмів реалізації концепції. Погано усвідомлюється простий факт неможливості утворення громадянського суспільства адміністративними зусиллями навіть за наявності політичної волі. Держава може створити лише умови для природного формування її, але це одночасно призведе чи має призвести до переформатування самої держави, до руйнування джерела доходу цілого класу, покликаного виконати реформи. Доведеться враховувати пасивність соціуму, неготовність інституту державності до роботи у цьому напрямі, відсутність реального ринку, систематизуючого конкурентну боротьбу.
3. Звідси випливає необхідність концентрації на декількох пов’язаних, але досить автономних питаннях:
5. Цивілізований соціум існує лише у штучному середовищі, і зусилля під час військових дій насамперед зосереджуються на руйнуванні цієї матеріальної оболонки. Будівництво нових соціумів обов'язково починається з формування нового середовища існування. У крайньому випадку, з пристосування та реорганізації старої. Містобудівна діяльність, будівельне виробництво, архітектура – це інструменти реалізації цих завдань, у процесі якої відображається ідеологія соціумів свого побутування. Вона досить інертна, і будуючи майбутнє, нам доводиться ще й досі відтворювати концепцію соціалістичного тоталітаризму, проголошену Корбюзьє в Афінській хартії в минулому столітті. Незважаючи на тенденції останніх десятиліть і певні локальні успіхи, за альтернативу, здебільшого, беруться моделі середньовіччя. Це – тотальна цивілізаційна криза і поки що ми не готові протистояти їй ні інтелектуально, ні організаційно, ні професійно. Теоретична наука знищена, а її останки закамуфльовані роботою різних кафедр та структур, що займаються прикладними питаннями, активність практикуючих архітекторів обмежена на законодавчому рівні та підпорядкована інтересам дрібних фінансових хижаків, що призводить до більш-менш вдалого дублювання відомих зразків та до колонізації нашого простору зарубіжними проектними та будівельними фірмами.
6. Будівельна промисловість – одне із найприбутковіших легальних бізнесів, залежить від стану банківської системи та від розвитку всіх галузей економіки. Звідси підвищена її криміногенність, корумпованість та політизованість – як наслідок зацікавленості населення у результатах її діяльності. Реорганізація цієї галузі можлива одночасно з реорганізацією всієї структури економіки.
7. Отже: без фінальних визначень.
Соціум не тотожний ані народу, ані етносу. Це штучне утворення біологічної природи, що структурується в систему специфічним чином. Одна із структуруючих систем – держава, дуже важлива, але не єдина. Тому обмежуватися її конструюванням можна, припускаючи лише її репресивну форму. Одночасне формування громадянського суспільства, що самоорганізується, частиною якого повинні стати територіальні громади, може створити в майбутньому передумови нового соціуму. Але на шляху до нього лежить цілина культури як ще один інструмент відповідальний, зокрема, за формування ментальності народу. Наше завдання – спробувати побудувати простір нового цивілізованого сучасного суспільства.
2. Обговорення принципів сталого розвитку в нашій країні слід розпочати з формулювання концепції розвитку як такого, форм, цілей та вихідних позицій, а також механізмів реалізації концепції. Погано усвідомлюється простий факт неможливості утворення громадянського суспільства адміністративними зусиллями навіть за наявності політичної волі. Держава може створити лише умови для природного формування її, але це одночасно призведе чи має призвести до переформатування самої держави, до руйнування джерела доходу цілого класу, покликаного виконати реформи. Доведеться враховувати пасивність соціуму, неготовність інституту державності до роботи у цьому напрямі, відсутність реального ринку, систематизуючого конкурентну боротьбу.
3. Звідси випливає необхідність концентрації на декількох пов’язаних, але досить автономних питаннях:
- необхідність формулювання ідеології трансформації держави (конструювання в ній ідеї ситуативно і під впливом комерційних груп, налаштованих, м’яко кажучи, далеко не на інтереси суспільства);
- формування неформальної еліти – професійно підготовленого класу реалізаторів реформ (наразі цими питаннями займаються випадкові люди заради особистого збагачення, які іноді щиро вважають свої дії проявом демократії);
- створення умов для самоврядування громад як умови створення громадянського суспільства ( на сьогодні ця робота розпочата, але здебільшого носить формальний характер і перетворена в ще одну чиновницьку структуру);
- і основне – формування консолідованого суспільства вільних людей, нації (реформування культури, включаючи освіту, релігійні питання, інформаційні питання, всього того, що формує ментальність, що пущено зараз на самоплив і де панують, можливо, щирі, але необтяжені інтелектом люди). Це робота – на покоління, і щоб вона не виродилася у суму благих намірів, має бути поділена на теоретичну та практичну складову, послідовні етапи реалізації та способи зацікавити всі верстви населення, починаючи від домогосподарки, дрібного бізнесмена, закінчуючи великими капіталоутримувачами, чиновниками та політичними археологами від ідеології.
5. Цивілізований соціум існує лише у штучному середовищі, і зусилля під час військових дій насамперед зосереджуються на руйнуванні цієї матеріальної оболонки. Будівництво нових соціумів обов'язково починається з формування нового середовища існування. У крайньому випадку, з пристосування та реорганізації старої. Містобудівна діяльність, будівельне виробництво, архітектура – це інструменти реалізації цих завдань, у процесі якої відображається ідеологія соціумів свого побутування. Вона досить інертна, і будуючи майбутнє, нам доводиться ще й досі відтворювати концепцію соціалістичного тоталітаризму, проголошену Корбюзьє в Афінській хартії в минулому столітті. Незважаючи на тенденції останніх десятиліть і певні локальні успіхи, за альтернативу, здебільшого, беруться моделі середньовіччя. Це – тотальна цивілізаційна криза і поки що ми не готові протистояти їй ні інтелектуально, ні організаційно, ні професійно. Теоретична наука знищена, а її останки закамуфльовані роботою різних кафедр та структур, що займаються прикладними питаннями, активність практикуючих архітекторів обмежена на законодавчому рівні та підпорядкована інтересам дрібних фінансових хижаків, що призводить до більш-менш вдалого дублювання відомих зразків та до колонізації нашого простору зарубіжними проектними та будівельними фірмами.
6. Будівельна промисловість – одне із найприбутковіших легальних бізнесів, залежить від стану банківської системи та від розвитку всіх галузей економіки. Звідси підвищена її криміногенність, корумпованість та політизованість – як наслідок зацікавленості населення у результатах її діяльності. Реорганізація цієї галузі можлива одночасно з реорганізацією всієї структури економіки.
7. Отже: без фінальних визначень.
Соціум не тотожний ані народу, ані етносу. Це штучне утворення біологічної природи, що структурується в систему специфічним чином. Одна із структуруючих систем – держава, дуже важлива, але не єдина. Тому обмежуватися її конструюванням можна, припускаючи лише її репресивну форму. Одночасне формування громадянського суспільства, що самоорганізується, частиною якого повинні стати територіальні громади, може створити в майбутньому передумови нового соціуму. Але на шляху до нього лежить цілина культури як ще один інструмент відповідальний, зокрема, за формування ментальності народу. Наше завдання – спробувати побудувати простір нового цивілізованого сучасного суспільства.
В Україні влада більше не може ділитися на окремі гілки. Влада є одна – народу – і саме він має визначити, які допоміжні органи чи інституції потрібні для ефективного владарювання в інтересах розвитку суспільства, кому і як делегувати ті чи інші повноваження і як їх контролювати. Ми не можемо повертатися у наскрізь декларативну і брехливу демократію, яка була збудована в Україні за 30 років незалежності.
ДЕЯКІ РОЗДУМИ ПРО КОНЦЕПЦІЮ РЕФОРМ
І ДЕРЖАВНОГО ПЕРЕБУДУВАННЯ УКРАЇНИ
Медет Магомедов, менеджер з управління міжнародними проектами, м. Київ
Фундаментальні руйнування та розвиток корупції
З моменту розпаду Радянського Союзу досі в Україні не створили систему влади в ім'я та захист Вільної України та блага народу України.
Комуністична та комсомольська номенклатура, що керувала Радянським Союзом і організувала його розвал, об'єднавшись із злодіями, створила в Україні зручну для себе та легко ними керовану, бандитсько-злодійську систему державної влади.
Протягом ось уже понад 30 років – це система дуже вдало для чиновників, але не для українського народу діє і дозволяє чиновникам на всіх рівнях влади законно красти, грабувати та наживатися за рахунок Народу.
Корупційна система влади, що діє в країні, ґрунтовно і фундаментально впровадила корупцію в усі сфери життєдіяльності країни. Починаючи від дитячого садка, школи, інституту, лікарні, транспорту, на всіх рівнях і щаблях та рангах влади, у всіх сферах життєдіяльності країни без корупційних схем та дій нічого не вирішується і не виконується на будь-якому рівні та з будь-якого питання.
За період «самостійності» України народ України не отримав самостійності.
Народ України служить чиновнику: що більший ранг чиновника України, то більше в нього слуг, тим більше його обслуговують і тим більше йому служить народ України.
Чиновницьке крісло сьогодні в країні – найвигідніший «бізнес», метод та спосіб збагачення та наживи. Чим вище крісло займає чиновник, тим більше його доходи і багатшим стає. Така система влади у країні зміцнилася, діє від дня «Незалежності» до теперішнього часу. Чиновники багатіють, народ України бідніє, жебракує та батрачить по європейських країнах.
Україна на старті своєї «незалежності» мала:
- Богом дані, багаті, природні ресурси: корисні копалини у надрах землі, моря, гори, безцінну родючу землю, ідеальне географічне розташування, розгалужену та розвинену інженерну та дорожньо-транспортну інфраструктуру.
- Потужний у Європі промисловий потенціал. Промислові підприємства країни були основними та фундаментальними у формуванні бюджету країни та задоволенні соціально-побутових потреб українського народу. Промислові підприємства забезпечували основну зайнятість трудового населення. Формували бюджет країни. Давали поштовх розвитку суспільства, науково-технічного прогресу та трудових ресурсів.
- Військова міць України з ядерною зброєю та ядерними технологіями оцінювалася третьою у світі. З таким потенціалом жодна країна світу не наважилася б порушувати територіальну цілісність нашої країни.
- Потужний у світі потенціал агропромислового комплексу при розвиненому сільському господарстві та переробній промисловості України могли забезпечити продуктами харчування щонайменше всю Європу.
- Науково-технічний потенціал і трудові ресурси України входили до числа провідних світових країн.
- Системі освіти, розвиненій інженерно-технічній базі та кадрам України могла позаздрити будь-яка країна світу.
Що сталося з нашим потенціалом і де ми зараз?
- Пограбували та знищили природні ресурси і нічого не зробили для їх розвідки, розвитку, видобутку та ефективного використання на благо українського народу.
- Практично знищено установи та інституції, які займалися розвідкою та вивченням природних ресурсів.
- Безвідповідально знищуються лісові ресурси, парки, паркове господарство та багатства природи.
- Не використовується вигідне географічне розташування країни та не розвивається інженерна та дорожньо-транспортна інфраструктура. Знищено промислову міць країни через впровадження злодійської системи приватизації, яку вигадали злодії та чиновники для свого особистого збагачення за рахунок народного добра.
..................................
Основи перетворення
Аналізуючи вищевикладене, твердо та переконливо можна зробити висновок, що Україна має величезний потенціал для свого самодостатнього та прогресивного розвитку, щоб забезпечити заможне життя своєму народу та зайняти гідне місце серед сильних світових держав.
Для цього Україна має провести глобальні реформи та державну перебудову.
На базі нинішнього – корупційного державного устрою проведення будь-яких реформ буде неможливим.
Глобальні реформи та державне перебудова України — це взаємопов'язані завдання, лише їхнє комплексне рішення дасть позитивні потрібні та ефективні результати, які дозволять забезпечити розвиток країни та гідне життя громадянам.
Потрібні такі реформи, які забезпечать викорінення та знищення існуючої корупційної та злодійської системи державного устрою та управління, що діють за принципом: «Державний службовець – найманий працівник – «Слуга Народу України».
Слоганом програми «Глобальні реформи та державне перебудова України» мають бути такі вислови: «МОРАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО. ЗАМОЖНИЙ ГРОМАДЯНИН. СИЛЬНА ДЕРЖАВА».
У моральному суспільстві:
- Можна створювати рівні умови та можливості для всіх громадян, і вони справді будуть гарантовано рівними.
- Державні службовці не матимуть жодних додаткових привілеїв, не прийматимуться закони, що дають право ні привілею будь-кому. Держслужбовець справді розумітиме значення слова "службовець".
- Усі члени товариства будуть однаково захищені та мати однакові права на захист своїх інтересів та свого розвитку.
- Створюються основні можливості людини – надається право вільно зробити життєвий вибір.
- Створюються умови для вільного розвитку суспільства та бізнесу, забезпечується заможне життя громадянам.
- Забезпечуються необхідні умови для стабільного та прогресивного розвитку економіки та створюються інституції сильної держави.
Заможний громадянин:
- Морально більш стійкий, здатний брати участь у розвитку суспільства та громади.
- Більше зацікавлений у моральному розвитку суспільства та сильній державі.
- Здатний і має більше можливостей забезпечити як власний економічний та духовний саморозвиток, так і розвиток територіальної громади та суспільства.
- Більше зацікавлений та активний у будівництві сильної держави та її захисті.
Сильна держава:
- Забезпечує стабільний захист своїх інтересів на міжнародній арені.
- На сильну державу напасти на її завоювання менше охочих.
- Сильна держава може дати відсіч будь-якому ворогові.
- У сильної держави більше партнерів на міжнародній арені.
- Сильна держава створює необхідні умови саморозвитку своєму народу.
- Сильна держава піклується про своїх громадян та забезпечує їм захист.
ДЕСЯТЬ ОСНОВНИХ КРОКІВ З ФОРМУВАННЯ ТА ВПРОВАДЖЕННЯ НОВОЇ МОДЕЛІ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ
Крупник А.С., директор Одеського інституту соціальних технологій, канд. політ. наук
1. Експертна група на основі аналізу наявних проблем, що існують у сфері організації життєдіяльності діючих територіальних громад (ТГ), формулює запит (технічне завдання, основні вимоги) на формування нової (післявоєнної) моделі ТГ.
2. Виробляються критерії, за якими мають формуватися та функціонувати нові ТГ у складі системи організації життєдіяльності кожного регіону та України у цілому.
3. Розробляється, обговорюється в експертному середовищі та узгоджується нова модель ТГ, яка відповідає висунутим вимогам за усіма визначеними критеріями.
4. Підбираються 2-3 діючі ТГ, які за визначеними критеріями хоча би частково відповідають висунутим вимогам і головне – керівництво яких готово до експерименту.
5. Проводиться діагностика стану обраних ТГ за основними сферами їхньої життєдіяльності, у процесі якої реальний стан громад оцінюється статистичними (об'єктивними), соціологічними (суб'єктивними) та експертними методами.
6. Розробляється План заходів з реалізації нової моделі ТГ на базі кожної з відібраних громад. Проводяться публічні презентації та обговорення цих планів у громадах. З урахуванням отриманих зауважень і пропозицій плани коригуються.
7. При формуванні Плану заходів по кожному напрямку (сфері) життєдіяльності громади визначаються стейкхолдери (заінтересовані сторони) на таких рівнях управління: громадяни – бізнес – сільська, селищна, міська влада – районна рада та РДА – обласна рада та ОДА – міністерство чи інший ЦОВВ – КМУ – ВРУ+ОПУ – міжнародні інстанції. Оцінюється можливий вплив кожного стейкхолдера на ТГ та її трансформацію у нову модель, на основі чого визначаються заходи, спрямовані на посилення позитивного та зниження негативного впливу кожного стейкхолдера на формування та розвиток ТГ за новою моделлю.
8. На базі кожної пілотної ТГ розпорядженням сільського, селищного, міського голови створюється Комітет реформування громади, до складу якого входять найбільш "просунуті" представники керівництва місцевої влади, бізнесу, громадські активісти та представники Експертної групи. Затверджуються Плани заходів з реформування кожної пілотної громади.
9. Процес реалізації вказаних планів періодично (щотижнево) відстежується Експертною групою, результати аналізуються, при необхідності у плани вносяться потрібні корективи.
10. Після успішного завершення процесу реформування пілотної громади і досягнення запланованих показників по встановлених критеріях Комітет реформування громади за широкої участі місцевих депутатів, працівників виконавчих органів, бізнесменів та громадськості розробляє Стратегію розвитку громади на середньостроковий період (до 2030 року), яку затверджує місцева рада. Реалізація Стратегії здійснюється за консультаційної підтримки Експертної групи.
Але як неможливо побудувати комунізм в окремо узятій державі, так і не можна створити в сучасних умовах окрему успішну територіальну громаду (ТГ). Адже будь-яка ТГ функціонує і розвивається у взаємодії із зовнішнім оточенням району, області держави.
Для того, аби ця взаємодія була максимально ефективною, у процесі втілення в пілотних ТГ нової моделі громади необхідно, зокрема, вирішити такі питання:
1) визначити межі "самостійності" ТГ у процесі перетворення, тобто, окреслити "територію власної творчості та ініціативи" в умовах чинного законодавства;
2) виходячи із поставлених завдань, усвідомлення власних можливостей та "дефіцитів", намітити коло громад, органів публічної влади, бізнесу та інших можливих партнерів, з якими варто налагодити співробітництво;
3) будувати співробітництво з іншими суб'єктами в ім'я свого сталого розвитку на засадах спеціалізації та кооперування, спираючись на SWOT-аналіз ТГ;
4) систему взаємовідносин всередині ТГ – між владою і громадою – слід побудувати на засадах відповідальної демократії, що передбачає після місцевих виборів активну участь громадськості у міжвиборчий період;
5) система управління нової громади як суб'єкта публічного права та активної дії має базуватися на засадах демократичного врядування та народовладдя,що потребує безперервної громадянської освіти та виховання – з дитячого садочка і далі – протягом усього життя.
Серед сфер життєдіяльності ТГ, яким при розробці та впровадженні нової моделі громади варто приділити окрему увагу, можуть бути:- Адміністративні послуги
- Утримання житла
- Благоустрій міста
- Комунальні послуги
- Громадський транспорт
- Соціальний захист
- Організація відпочинку
- Шкільна освіта
- Дошкільне виховання
- Охорона здоров'я
- Створення умов для розвитку підприємництва
- Зайнятість та працевлаштування
- Охорона громадського порядку
- Довкілля та екологія
- Дозвілля та відпочинок
- Згуртованість громади
- Професіоналізм органів МСВ
Соціальна злагода у громаді та ін.Крім того, необхідно забезпечити та постійно відстежувати відкритість та прозорість діяльності органів МСВ, зокрема, прозорість та обґрунтованість планування і витрачання бюджетних коштів, захист прав споживачів, належні умови для громадської діяльності, аналізувати стан міжконфесійних та міжнаціональних відносин у громаді.
1. Експертна група на основі аналізу наявних проблем, що існують у сфері організації життєдіяльності діючих територіальних громад (ТГ), формулює запит (технічне завдання, основні вимоги) на формування нової (післявоєнної) моделі ТГ.
2. Виробляються критерії, за якими мають формуватися та функціонувати нові ТГ у складі системи організації життєдіяльності кожного регіону та України у цілому.
3. Розробляється, обговорюється в експертному середовищі та узгоджується нова модель ТГ, яка відповідає висунутим вимогам за усіма визначеними критеріями.
4. Підбираються 2-3 діючі ТГ, які за визначеними критеріями хоча би частково відповідають висунутим вимогам і головне – керівництво яких готово до експерименту.
5. Проводиться діагностика стану обраних ТГ за основними сферами їхньої життєдіяльності, у процесі якої реальний стан громад оцінюється статистичними (об'єктивними), соціологічними (суб'єктивними) та експертними методами.
6. Розробляється План заходів з реалізації нової моделі ТГ на базі кожної з відібраних громад. Проводяться публічні презентації та обговорення цих планів у громадах. З урахуванням отриманих зауважень і пропозицій плани коригуються.
7. При формуванні Плану заходів по кожному напрямку (сфері) життєдіяльності громади визначаються стейкхолдери (заінтересовані сторони) на таких рівнях управління: громадяни – бізнес – сільська, селищна, міська влада – районна рада та РДА – обласна рада та ОДА – міністерство чи інший ЦОВВ – КМУ – ВРУ+ОПУ – міжнародні інстанції. Оцінюється можливий вплив кожного стейкхолдера на ТГ та її трансформацію у нову модель, на основі чого визначаються заходи, спрямовані на посилення позитивного та зниження негативного впливу кожного стейкхолдера на формування та розвиток ТГ за новою моделлю.
8. На базі кожної пілотної ТГ розпорядженням сільського, селищного, міського голови створюється Комітет реформування громади, до складу якого входять найбільш "просунуті" представники керівництва місцевої влади, бізнесу, громадські активісти та представники Експертної групи. Затверджуються Плани заходів з реформування кожної пілотної громади.
9. Процес реалізації вказаних планів періодично (щотижнево) відстежується Експертною групою, результати аналізуються, при необхідності у плани вносяться потрібні корективи.
10. Після успішного завершення процесу реформування пілотної громади і досягнення запланованих показників по встановлених критеріях Комітет реформування громади за широкої участі місцевих депутатів, працівників виконавчих органів, бізнесменів та громадськості розробляє Стратегію розвитку громади на середньостроковий період (до 2030 року), яку затверджує місцева рада. Реалізація Стратегії здійснюється за консультаційної підтримки Експертної групи.
Але як неможливо побудувати комунізм в окремо узятій державі, так і не можна створити в сучасних умовах окрему успішну територіальну громаду (ТГ). Адже будь-яка ТГ функціонує і розвивається у взаємодії із зовнішнім оточенням району, області держави.
Для того, аби ця взаємодія була максимально ефективною, у процесі втілення в пілотних ТГ нової моделі громади необхідно, зокрема, вирішити такі питання:
1) визначити межі "самостійності" ТГ у процесі перетворення, тобто, окреслити "територію власної творчості та ініціативи" в умовах чинного законодавства;
2) виходячи із поставлених завдань, усвідомлення власних можливостей та "дефіцитів", намітити коло громад, органів публічної влади, бізнесу та інших можливих партнерів, з якими варто налагодити співробітництво;
3) будувати співробітництво з іншими суб'єктами в ім'я свого сталого розвитку на засадах спеціалізації та кооперування, спираючись на SWOT-аналіз ТГ;
4) систему взаємовідносин всередині ТГ – між владою і громадою – слід побудувати на засадах відповідальної демократії, що передбачає після місцевих виборів активну участь громадськості у міжвиборчий період;
5) система управління нової громади як суб'єкта публічного права та активної дії має базуватися на засадах демократичного врядування та народовладдя,
що потребує безперервної громадянської освіти та виховання – з дитячого садочка і далі – протягом усього життя.
Серед сфер життєдіяльності ТГ, яким при розробці та впровадженні нової моделі громади варто приділити окрему увагу, можуть бути:
- Адміністративні послуги
- Утримання житла
- Благоустрій міста
- Комунальні послуги
- Громадський транспорт
- Соціальний захист
- Організація відпочинку
- Шкільна освіта
- Дошкільне виховання
- Охорона здоров'я
- Створення умов для розвитку підприємництва
- Зайнятість та працевлаштування
- Охорона громадського порядку
- Довкілля та екологія
- Дозвілля та відпочинок
- Згуртованість громади
- Професіоналізм органів МСВ
Соціальна злагода у громаді та ін.Крім того, необхідно забезпечити та постійно відстежувати відкритість та прозорість діяльності органів МСВ, зокрема, прозорість та обґрунтованість планування і витрачання бюджетних коштів, захист прав споживачів, належні умови для громадської діяльності, аналізувати стан міжконфесійних та міжнаціональних відносин у громаді.
Відеозапис експертної наради «Сталий розвиток: від громади Української держави», який відбувся 5 липня 2022 року. Захід проводився громадськими організаціями "Одеський інститут соціальних технологій" і Фонд "Творча ініціатива" за підтримки Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN. |
Немає коментарів:
Дописати коментар