ФОРМУЄМО ДОРОГОВКАЗ ДЛЯ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: РАЗОМ МИ СИЛЬНІШІ!

Помітна активізація спілкування небайдужих людей в онлайн-режимі є реальним втіленням народної мудрості, що «немає лиха без добра». Адже саме карантин дав змогу зібратися в такому «зірковому» складі представникам владних інституцій, недержавних аналітичних центрів, науковцям, експертам громадського сектору на дистанційну експертну онлайн-нараду 29 квітня ц.р.

Тема дискусії «Держава і громадянське суспільство: стратегія і тактика взаємодії», запропонована А.С Крупником, керівником ГО «Одеський інститут соціальних технологій», доцентом ОРІДУ НАДУ при Президентові України, аналітиком Всеукраїнської асоціації сприяння самоорганізації населення та регіональним координатором Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN, знайшла позитивний відгук серед колег та партнерів по громадському сектору.

У нараді взяли участь представники ОБСЄ, Офісу Президента України, Кабінету Міністрів, інших владних інституцій, а також лідери недержавних аналітичних центрів, вчені, громадські експерти.

Про учасників наради можна узагальнено сказати: зацікавлені та професійні, активні та конструктивні – тобто, ядро, яке формує українське громадянське суспільство (ГС). Це група «сіячів ідей», які генерують чимало позитивних змін у процесі формування та реалізації державної політики сприяння розвитку ГС.

Тема взаємовідносин держави і ГС «червоною ниткою» пронизувала промови усіх учасників цього діалогу. А топ-темою наради стало формування моделі майбутньої Національної стратегії розвитку ГС, оскільки нині діюча стратегія 2016-2020 у поточному році хронологічно добігає завершення.

Наразі в Україні існує декілька ініціатив з формування та публічного обговорення основних напрямів та положень нової стратегії, яка має стати дороговказом для розвитку ГС в нових умовах.

По-перше, це розробка Карти правових реформ для громадянського суспільства, яку модерує Український незалежний центр політичних досліджень (УНЦПД) разом з Центром верховенства демократії і права (ЦЕДЕМ) та ГО «Єднання». Тут основна увага приділяється удосконаленню законодавства і взагалі правовим умовам розвитку ГС.

По-друге, ініціатива "Розумна Взаємодія", в межах якої ГО «Молода громада» та «Молодіжна корпорація» нещодавно організували веб-конференцію, робить акцент на взаємодії у громаді усіх суб'єктів, зацікавлених у місцевому розвитку, і пропонує розповсюдити цей підхід на усі інші рівні, зокрема, у сфері розвитку ГС.

Нарешті, продовжується діяльність з громадського експертного супроводу реалізації чинної Національної стратегії розвитку ГС, який з 2017 року здійснюють Всеукраїнська асоціація сприяння самоорганізації населення та Одеський інститут соціальних технологій за участі великої мережі регіональних ресурсних центрів.

Результати вказаного супроводу були оприлюднені на сайті Асоціації: https://drive.google.com/file/d/1vR5WwBF3CPDs9wHpbCj-4LEvm6sTH1zy/view та Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України: https://drive.google.com/file/d/1BBE2tL4YDYMtjm7Z8Ta0cZUSrl_WOZGz/view?usp=sharing. І зараз супровід триває.

За цих умов виникло бажання об'єднати ці потоки творчої ініціативи, аби усі цінні ідеї та напрацювання спрямувати в єдине річище і отримати синергетичний ефект – як у процесі формування нової стратегії розвитку ГС, так і при її подальшій реалізації.

Запропонований модератором дискусії А. Крупником формат відвертої розмови про сучасний стан справ у сфері відносин між державою і громадянським суспільством, свобода висловлювати думки і конкретні пропозиції з розрахунком на те, що їх доведеться виконуватимемо разом, дозволило зробити нараду змістовною і продуктивною. Нижче наведемо основні думки і пропозиції учасників.

Володимир Максимович, головний спеціаліст Директорату з питань внутрішньої та гуманітарної політики Офісу Президента України, зазначив, що дуже добре, що розглядаються питання формування Стратегії не лише на національному, але й на регіональному та місцевому рівнях. Він висловив впевненість, що комунікації та взаємодія як у самому громадському секторі, так і з органами влади на усіх рівнях управління стануть надкорисними для майбутньої Стратегії.

Ігор Коліушко, голова правління ЦППР, наголосив на важливій ролі Громадської мережі публічного права та адміністрації UPLAN в розбудові громадянського суспільства і зупинився на чинному стані справ в тандемі держава –громадянське суспільство. Ось його основні меседжі:

• громадянське суспільство має розвиватися без будь-якого втручання держави;
• саме держава має створювати умови, в яких громадянському суспільству буде зручно самостійно розвиватися;
• ці умови мають включати: законодавство, яке наразі має значні прогалини в регулюванні певних видів об’єднань; інструменти комунікації між громадянським суспільством й органами державної влади та органами місцевого самоврядування; фінансові інститути підтримки громадського сектору – дослідження, аналітика, надання державою грантів на громадську діяльність.

Максим Лациба, керівник програми розвитку громадянського суспільства УНЦПД, висловив занепокоєність новими законодавчими ініціативами, що загрожують розвитку ГС.

Маються на увазі нові законопроекти, які останнім часом ініціюються деякими народними депутатами. Це проекти законів, що обмежують можливість ОГС представляти інтереси своїх членів, обмежують адвокатування суспільного інтересу, запроваджують додаткову звітність для ОГС і електронне декларування керівників ОГС, які виконують проекти за рахунок бюджетних коштів і міжнародних грантів, а також забороняють мирні зібрання біля будинків суду.

«Таких законопроектів наразі вже сім. І це не просто тривожні – це небезпечні тенденції та «ініціативи», направлені скоріше на знищення громадянського суспільства, аніж на його розвиток», – зазначив Максим Лациба.

Щодо позитивного, М. Лациба повідомив, що наразі сформовано 8 робочих груп експертів, які розробляють Дорожню карту правових реформ для організацій громадянського суспільства. Проект Дорожньої карти планується створити в кінці травня, а спільний проект самої Стратегії може бути готовий восени цього року.

Він також додав, що наявна модель громадських рад себе вичерпала. На зміну їм доцільно запровадити тематичні громадські ради з експертно-дорадчим статусом.

Вадим Георгієнко, головний експерт ініціативи «Розумна Взаємодія», наголосив на тому, що співпраця між усіма зацікавленими учасниками будь-якого процесу – чи то розвиток громади, чи розвиток ГС – має будуватись не стільки на розумінні минулого, скільки на цілях майбутнього. А широке впровадження інформаційних технологій у вирішення існуючих проблем має забезпечити сталий розвиток як на місцевому, так і на загальнодержавному рівні. Вадим впевнений, що процес підготовки Стратегії має бути максимально відкритим та повідомив, що максимально намагатиметься використати свої напрацювання у сфері «Розумної взаємодії» як в архітектурі Стратегії, так і у процесі її підготовки.

Представник офісу ОБСЄ в Україні Ольга Озьорна звернула увагу, з одного боку, на необхідність участі організацій ГС у виробленні державної політики, з іншого відмітила недостатність цієї участі. Цьому заважає, на її думку, відсутність взаємної довіри між владою і громадськістю.

На її думку, невиправдано затягнуті строки прийняття готового вже 4 роки тому законопроекту "Про публічні консультації". Фінансова підтримка ОГС має йти від Національного Фонду громадянського суспільства, законопроект про який також вже 3 роки чекає на розгляд ВРУ. Також Ольга зауважила, що коли мова йде про державну політику, ініціатором має бути саме Уряд, а не Парламент. Із зарубіжного досвіду, 70% ініціатив йдуть від Уряду. А зараз Парламент по суті монополізував усі законодавчі ініціативи. Якби запрацював механізм публічних консультацій, то цей процес можна було би організувати відповідно до міжнародних стандартів.

Президент Творчого центру ТЦК Любов Паливода наголосила, що громадянське суспільство мало знає про себе. Скільки є та яких організацій, яка сфера їх діяльності, потужність і внесок у Державний бюджет – ніхто не знає. Вона вважає, що головним джерелом ресурсів для розвитку ГС має бути відповідний Фонд розвитку ГС та відсоткова філантропія.

Л. Паливода вважає, що основною функцією ГС має бути надання послуг. Цю функцію держава має делегувати ОГС. Вона схвально оцінила, що наразі до створення Стратегії долучається регіональний рівень – раніше цим займались переважно київські організації. Експертка впевнена, що робота у громадській чи благодійній організації є такою ж професійною, як і в інших секторах і має відповідно оплачуватись. Безкоштовною може бути лише робота волонтерів, але й вона має свою вартість, яку треба вміти визначати.

Учасники онлайн-наради також наголошували на проблемах функціонування громадського сектору в регіонах.

Так, регіональна координаторка мережі UPLAN у Харківській області Ольга Мірошник критично оцінила взаємодію роботи громадських рад і ГО з органами влади в Харкові. Вона також вважає, що далеко не усі демократичні моделі, які працюють за кордоном, можна, як кальку, впроваджувати в Україні, і підкреслила, що громадянське суспільство – це, перш за усе, дія.

Анна Колохіна, регіональна координаторка Мережі UPLAN у Дніпропетровській області, наголосила на необхідності співпраці ОГС між собою на регіональному рівні та запропонувала чіткіше визначити критерії відбору громадських організацій, представники яких мають входити до регіональних координаційних рад.

Христина Тибінка, регіональна координаторка Мережі UPLAN у Львівській області, розповіла про активних людей, які розробляють та продукують ініціативи, але дуже швидко потрапляють під «крило» певної партії, що є сумною тенденцією.

Софія Мельник, керівниця відділу інтегрованого розвитку у комунальному підприємстві "Інститут розвитку міст" Вінницької міської ради, звернула увагу на те, що треба спочатку визначитися, яким має бути дизайн майбутньої стратегії, які стейкхолдери мають бути залучені. І особливо закцентувала увагу на тому, що всі напрацювання по стратегії мають публічно і офіційно визнати головні стейкхолдери – органи влади відповідного рівня, які мають бути обов'язково залучені до процесу розроблення стратегії.

С. Мельник вважає цінність публічних обговорень ще й тому, що під час дискусій виявляються противники і прихильники певних ідей. Вона запропонувала зробити спочатку SWOT-аналіз стану громадянського суспільства. Всі проблеми треба проаналізувати і проговорити у вузьких групах, узгодити позиції щодо єдиної термінології. Саме таке стратегування дасть можливість дійти консенсусу, вважає Софія.

Активну участь у дискусії узяли керівники регіональних ресурсних центрів місцевої демократії, що входять до складу мережі, яку координує ВГО "Асоціація сприяння самоорганізації населення".

Голова Асоціації Олексій Колесников підкреслив, що в останні роки в Україні з'явилися нові форми низової самоорганізації громадян, потенціал яких поки що до кінця нерозкритий. Чого вартий лише волонтерський рух на допомогу армії, який в 2014 році допоміг врятувати країну. Також достатньо активними є різноманітні зоозахисні волонтерські групи, екологічні ініціативи, цифрові спільноти тощо. Здебільшого вони є успішними у вирішенні якихось вузьких проблем, однак часто не здатні вийти, так би мовити, на "новий" рівень у своїй діяльності – почати діяти більш системно, а також мережуватися задля більш ефективного впливу на прийняття рішень. Відтак, у новій Національній стратегії потреби цих груп також варто відобразити.

Тамара Огородова, голова Запорізького благодійного фонду «Єдність» за майбутнє», керівниця Запорізького регіонального центру розвитку місцевої демократії бачить діяльність Громадських рад більше ефективною саме на місцевому рівні. Вона запропонувала брати під свій контроль процес розроблення Нацстратегії і надала розгорнуте обґрунтування запровадження відсоткової філантропії, яка має створити надійну фінансову базу для діяльності ГС.

Валерій Гуманенко, голова Київського міського осередку ВГО "Асоціація сприяння самоорганізації населення", голова органу самоорганізації населення "Березняки-Тельбін" і депутат Київської міської ради вважає, що у громадянського суспільства мають бути механізми впливу на прийняття рішень органами влади – такі, як право «вето» або відкладення терміну дії. Це був би реальний вплив на державну політику. Він звернув увагу на "підводні камені" у новому виборчому кодексі, які дедалі "партизують" виборчий процес і несуть серйозні загрози для громадянського суспільства.

Ірина Гайдучик, голова ГО "Волинський Інститут Права", керівниця Волинського регіонального центру розвитку місцевої демократії, порадила, як знаходити "точки дотику" активістам з владою і запропонувала передбачити реалізацію Стратегії на усіх рівнях – від загальнодержавного, до рівня громад. Вона пропонує звернути більше уваги на спільне навчання представників органів влади й лідерів громадських організацій, яке стало би, у тому числі, майданчиком для діалогу. Слід окремо прописати механізм популяризації самої Стратегії та її заходів, вважає пані Ірина.

Михайло Золотухін, голова правління ГО "Фонд розвитку міста Миколаєва", керівник Миколаївського регіонального центру розвитку місцевої демократії запропонував просилити контрольну, моніторингову складову у діяльності громадських організацій. Це, на його думку, сприятиме тому, що з ГО будуть більш рахуватись. Слід використовувати громадську експертизу місцевих бюджетів. Разом із тим, слід розвивати конструктивну взаємодію з владою. Він запропонував зробити аналіз реалізації Нацстратегії за минулий період, аби не «наступати на граблі».

Наталія Дрозд, голова ГО "Центр соціального добробуту "ДОБРОЧИН", керівниця Чернігівського регіонального центру розвитку місцевої демократії вважає, що потрібно підтримувати та посилювати громадські організації саме на місцевому рівні, у громадах. На її думку, має бути застосований диференційований підхід до конкурсної фінансової підтримки ОГС, які перебувають на різних рівнях організаційного розвитку. Необхідно також посилити комунікаційний та просвітницький компоненти в Нацстратегії, вона має бути зрозуміла не лише професійним НУО та держслужбовцям, але й пересічному громадянину. Таким чином, це сприятиме кращому розумінню діяльності громадянського суспільства та визнанню його важливості для держави.

Алла Волошина, голова Кіровоградської обласної організації ВГО "Асоціація сприяння самоорганізації населення", керівниця Кіровоградського регіонального центру розвитку місцевої демократії запропонувала особливу увагу приділити підвищенню професіоналізму громадських активістів, які працюють, зокрема, на регіональному та місцевому рівні. Реформа децентралізації сприяла тому, що більшість соціально-важливих питань вирішується на рівні громад. І саме тому громадські організації та громадські активісти мають володіти інструментами впливу на формування та реалізацію саме місцевої політики.

Володимир Молчанов, заступник голови правління ГО "Причорноморський центр політичних та соціальних досліджень", висловив точку зору, що з місцевого бюджету мають фінансуватись лише ті організації, що надають послуги. Решті ГО на бюджетні кошти не варто розраховувати. Вони можуть виконувати функції "вотч-догів"[1], а також організаційно розвиватись лише за кошти грантової підтримки.

В. Молчанов вважає, що більшість громадських рад зараз є в основному кишеньковими і запропонував перейти на новий формат їхньої діяльності, враховуючи досвід Миколаєва і Херсона. Також він запропонував запобігти корупційному розподілу коштів місцевим кишеньковим НГО, жорстко обмеживши надання їм грантів з місцевих бюджетів без механізму оцінювання ефективності їхнього використання – для уникнення корумпування усього громадського сектору.

Анжеліка Пилипенко, директорка Агенції місцевої демократії у Дніпропетровській області та депутатка Дніпровської міської ради вважає, що влада побоюється експертного громадського середовища. Вона закликала ГО об’єднуватися, готувати свої законопроекти і спільними зусиллями лобіювати їх прийняття.

Костянтин Філенко, програмний менеджер БО "Фонд громади м. Херсона "Захист", звернув увагу на стан «третього сектору» у малих громадах. Він наголосив, що нова Стратегія має відповідати на запити щодо подальшого розвитку демократії на рівні сільських і селищних громад, у тому числі через запровадження програм розвитку ГС та їх аналогів. Слід унормовувати та поширювати досвід використання механізмів громадської участі (публічних консультацій, конкурсів соціальних проектів серед громадських об’єднань, бюджетів участі тощо). Варто також подбати про забезпечення більшої незалежності місцевих громадських організацій від органів влади і більш демократичне формування консультативно-дорадчих органів.

Валерій Панько, президент Фонду "Творча ініціатива" з Білої Церкви, вважає, що саме поняття "громадянське суспільство" потребує більш глибокого теоретичного осмислення та загального узгодження. Важливо також створити запобіжники проти «скаженого принтера» у законотворчому процесі у ВРУ, а саме: 1) суспільно значущі законопроекти мають виноситись на публічне обговорення, починаючи з концепції закону; 2) громадяни повинні мати право через механізм петицій або референдум зупиняти дію вже прийнятих законів або їх окремих частин.

Загалом виявилось, що більшість проблем у сфері владно-громадських відносин є спільними майже для всіх представлених регіонів: це і недосконалість правового забезпечення, і істотна залежність ефективності співпраці з ОГС від рівня розуміння та особистого відношення місцевих керівників до ГС та чимало інших невирішених питань.

Серед учасників наради були і представники кафедри публічного управління та регіоналістики ОРІДУ НАДУ, які також надали чимало корисних пропозицій.

Так, професор кафедри Сергій Саханенко запропонував розробити прозорий механізму формування складу української делегації, яка представляє нашу державу на Конференції громадських організацій Ради Європи, а також підвищити ефективність діяльності Платформи громадського суспільства, утвореної на виконання Угоди про Асоціацію Україна – ЄС, та Громадянської платформи Східного Партнерства.

Він запропонував також розширити коло спеціалізованих омбудсманів (зокрема, з питань ВПО, літніх людей, меншин різного роду тощо) та посилити участь громадськості у їх призначенні. С. Саханенко пропонує прийняти базовий закон про саморегулівні організації (організації професійного самоврядування) в окремих суспільних сферах з передачею їм певних регулюючих та контрольних функцій. На його думку, слід також ширше використовувати практику створення QUANGO (quasi non-governmental organisation) і забезпечити відкритий характер їх діяльності.

На думку С. Саханенка, суттєвий поштовх розвитку громадянського суспільства в Україні можуть дати суди присяжних за класичною моделлю – як механізм поєднання державного та громадського сектору у здійсненні правосуддя.

Докторантка кафедри Оксана Дуліна запропонувала передбачити у Стратегії систему громадянської освіти для лідерів організацій громадянського суспільства, органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, зокрема, на базі регіональних інститутів НАДУ. На її думку, слід також забезпечити рівні можливості для громадських організацій поряд із бізнесом та комунальними структурами брати участі у тендерах та при отриманні грантів від держави.

Керівниця відділу підвищення кваліфікації в ОРІДУ НАДУ при Президентові України Світлана Липовська ознайомила учасників наради з досвідом впровадження громадянської освіти лідерів НГО на базі ОРІДУ, що стимулювало більшість з них брати активну участь у конкурсах проектів в межах обласної Програми сприяння розвитку громадянського суспільства. Вона запропонувала провести окрему веб-конференцію для бажаючих обмінятися досвідом у цій сфері.

Аспірантка кафедри Алла Орлова запропонувала при формуванні проекту Нацстратегії використати передбачений Регламентом Кабінету Міністрів (ст. 56) порядок розробки проектів важливих урядових актів – через політичну пропозицію та SWOT-аналіз державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства. Вона запропонувала також розробити критерії та показники (індикатори) виконання завдань Нацстратегії на етапі її реалізації.

Підсумовуючи результати наради, Андрій Крупник наголосив на необхідності продовжити співпрацю представників громадського сектору між собою та з органами влади усіх рівнів як на етапі формування нової Національної стратегії, так і, що є особливо важливим, на етапі її реалізації.

Він запропонував усім учасникам наради ознайомитись із проектом "Положення про регіональну координаційну раду сприяння розвитку громадянського суспільства", розробленим на базі результатів моніторингу реалізації чинної Нацстратегії, та висловити по ньому свої зауваження та пропозиції.

Учасники наради домовились:

1. Скоординувати надалі дії різних творчих груп, що вже працюють над створенням нової Національної стратегії, та довести до відома ключових стейкхолдерів в органах влади основні напрацювання цих творчих груп;
2. Ініціювати проведення засідання Координаційної ради з питань розвитку громадянського суспільства, створеної при Президентові України, на якому проаналізувати стан справ у сфері розвитку ГС та намітити наступні кроки;
3. Ініціювати створення міжвідомчої робочої групи з представників органів публічної влади та громадських експертів, яка має підготувати і винести на широке громадське обговорення спочатку концепцію (технічне завдання), а потім і сам проект нової Національної стратегії сприяння розвитку ГС;
4. Звернутись до наукових спільнот у сфері суспільно-політичних наук з пропозицією активізувати дослідження і теоретичне обґрунтування як самого феномену громадянського суспільства, так і його ролі у державотворенні;
5. Запропонувати Секретаріату КМУ за участі Держстату, ОДА, КМДА за участі Творчого центру ТЦК та інших аналітичних центрів розробити паспорт громадянського суспільства України.

Вважаємо, що ця експертна нарада стала важливою подією на шляху вироблення оновленої державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства. Свідченням тому є натхнення та позитивний настрій учасників, що відчувались увесь час, не заважаючи на дистанційне спілкування.

Сподіваємось, що цей настрій збережеться і надалі.

Алла Орлова, заступник директора ГО "Одеський інститут соціальних технологій", аспірантка кафедри публічного управління та регіоналістики ОРІДУ НАДУ при Президентові України

---

[1] Watch dogs (з англ. – “вартові пси”) – медіа та громадські організації, що стоять на захисті демократії з усією непідкупністю та принциповістю.